1 до коринтян 13
1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!
Though I speak with the tongues of men and of angels, and have not charity, I am become [as] sounding brass, or a tinkling cymbal.
2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!
And though I have [the gift of] prophecy, and understand all mysteries, and all knowledge; and though I have all faith, so that I could remove mountains, and have not charity, I am nothing.
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!
And though I bestow all my goods to feed [the poor], and though I give my body to be burned, and have not charity, it profiteth me nothing.
4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,
Charity suffereth long, [and] is kind; charity envieth not; charity vaunteth not itself, is not puffed up,
5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,
Doth not behave itself unseemly, seeketh not its own, is not easily provoked, thinketh no evil;
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
Rejoiceth not in iniquity, but rejoiceth in the truth;
7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!
Beareth all things, believeth all things, hopeth all things, endureth all things.
8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
Charity never faileth: but whether [there are] prophecies, they shall fail; whether [there are] languages, they shall cease; whether [there is] knowledge, it shall vanish away.
9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;
For we know in part, and we prophesy in part.
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
But when that which is perfect is come, then that which is in part shall be done away.
11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.
When I was a child, I spoke as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man, I put away childish things.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.
For now we see through a glass darkly; but then face to face: now I know in part; but then shall I know even as also I am known.
13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!
And now abideth faith, hope, charity, these three; but the greatest of these [is] charity.
