Від Луки 8
1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
Now it happened after this that He started going around town by town, village by village, preaching and proclaiming the good news of the Kingdom of God, and the twelve were with Him;
2 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
also certain women who had been healed of malignant spirits and infirmities: Mary (the one called Magdalene) from whom seven demons had gone out;
3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
and Joanna the wife of Chuza, an official of Herod; and Susanna, and many others—these were providing for Him from their substance.
4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
Now when a large crowd had gathered, with people coming to Him from town after town, He spoke by a parable:
5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
“A sower went out to sow his seed; and as he sowed some fell along the road, and it got trampled, and the birds of the air devoured it.
6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
And some fell on the rock ledge, and upon sprouting it withered, because it had no moisture.
7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його.
And some fell among thorns, and springing up together the thorns choked it.
8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
The rest fell into the good ground, and growing up it produced fruit a hundredfold.” Upon saying these things He called out, “He who has ears to hear, let him hear!”
9 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця?
Then His disciples asked Him saying, “What does this parable mean?”
10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
So He said: “To you it has been given to know the mysteries of the Kingdom of God, but to the rest only in parables, so that ‘seeing they may not see, and hearing they may not understand.’
11 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже.
“Now here is the parable: The seed is the Word of God.
12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
Those along the road are those who hear; then the devil comes and takes away the word from their hearts, in order that they not be saved, having believed.
13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
Those on the rock ledge are the ones who, whenever they hear, receive the word with joy; yet these have no root, who believe for a while and in time of testing fall away.
14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
Now that which fell into the thorns: these are the ones who heard, yet as they go they are choked by cares, riches, and pleasures of life, and bring no fruit to maturity.
15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
But that on the good ground: these are the ones who having heard the word with a noble and good heart, hold on to it and produce fruit with perseverance.”
16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
Upon saying these things He called out: “He who has ears to hear, let him hear! No one, when he has lit a lamp, covers it with a vessel or puts it under a bed, but he sets it on a lamp stand, so that those who come in may see the light.
17 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде.
Further, there is nothing hidden that will not be revealed, nor anything concealed that will not be made known and come into the open.
18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него.
So be careful how you hear: Because whoever has, to him more will be given; and whoever does not have, even what he thinks he has will be taken away from him.”
19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
Then His mother and brothers came to Him, and they could not get near Him because of the crowd.
20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
And it was told Him by some saying, “Your mother and your brothers are standing outside, wanting to see you.”
21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його.
But in answer He said to them, “My mother and my brothers are these, the ones who hear the word of God and do it!”
22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
Now it happened on one of those days that He got into a boat with His disciples; and He said to them, “Let us go over to the other side of the lake.” So they launched out.
23 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
But as they sailed He fell asleep. A windstorm descended on the lake, and they were being swamped and were in jeopardy.
24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.
So they came and awakened Him, saying, “Master, Master, we are perishing!” Then He got up and rebuked the wind and the waves of water—and they stopped, and there was a calm!
25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його?
So He said to them, “Where is your faith?” But being terrified they marveled, saying to each other: “Who can this be? Because He commands even the winds and the water, and they obey Him!”
26 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
Then they sailed to the district of the Gadarenes, which is opposite Galilee.
27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
Well when He stepped out on the land, a certain man of that town met Him, who had had demons for a long time—he wore no clothes, nor did he live in a house, but among the tombs.
28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
When he saw Jesus he gave a yell, fell down before Him, and with a loud voice he said: “What do you want with me, Jesus, Son of the Most High God? I beg you, don't torment me!”
29 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню.
because He had commanded the unclean spirit to get out of the man (it had seized him many times—he would be bound with chains and shackles, being kept under guard; then bursting the bonds he would be driven by the demon into deserted places).
30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
Then Jesus asked him, “What is your name?” And he said, “Legion” (because many demons had gone into him).
And he kept imploring Him that He would not order them to go away into the Abyss. (Abyssos g12)
32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
Now a herd of many pigs was feeding there on the hillside; and they started begging Him that He would allow them to go into those; so He gave them permission.
33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
Then the demons exited the man and entered the pigs—and the herd rushed down the steep bank into the lake and was drowned!
34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
Well when the herders saw what had happened they ran away and reported it in the town and in the countryside.
35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
So they went out to see what had happened, and came to Jesus; they found the man from whom the demons had gone out sitting at Jesus' feet, clothed and in his right mind; and they were afraid.
36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
Also, the eyewitnesses reported to them how the demonized man was healed.
37 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
Then the whole multitude from the surrounding region of the Gadarenes asked Him to depart from them, because they were overcome by fear. So He got into the boat and returned.
38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
Now the man from whom the demons had gone out had started begging Him that he might be with Him. But Jesus sent him away, saying,
39 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
“Return to your house and recount how much God has done for you.” So he went his way and proclaimed all over town how much Jesus had done for him.
40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.
Now it happened, when Jesus returned, that the crowd welcomed Him, because they were all waiting for Him.
41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
And then, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue; he fell down at Jesus' feet and started begging Him to come to his house,
42 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
because he had an only daughter, about twelve years old, and she was dying. Now as He was going, the crowds were pressing against Him.
43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
And a woman—suffering with a flow of blood for twelve years, who had spent her whole livelihood on physicians, but could not be healed by any—
44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
approaching from behind touched the border of His garment; and immediately the flow of her blood stopped!
45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
So Jesus said, “Who touched me?” When all denied it, Peter and those with him said: “Master, the people are pressing against you and crowding in, and you say, ‘Who touched me?’”
46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
But Jesus said, “Someone did touch me, because I noticed power going out from me.”
47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.
Now when the woman saw that she could not hide, she came trembling, and falling down before Him she told Him in the presence of all the people the reason why she had touched Him, and how she was healed immediately.
48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
So He said: “Courage, daughter, your faith has healed you. Go into peace.”
49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
While He was still speaking, here came someone from the synagogue ruler's house, saying to him: “Your daughter has died. Don't bother the teacher.”
50 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бійся; тільки віруй, то й спасеть ся.
But upon hearing it Jesus reacted by saying to him, “Don't be afraid; just believe and she will be healed.”
51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.
When He arrived at the house, He allowed no one to go in except Peter, John, James, the father of the child, and her mother.
52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
Now all were weeping and mourning for her; but He said, “Do not weep; she is not dead, but sleeping.”
53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
They started ridiculing Him, knowing that she had died.
54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
So He put them all outside, and grasping her hand He called, saying, “Child, arise!”
55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
Then her spirit returned, and she got right up! And He directed that she be given something to eat.
56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.
Her parents were astonished, but He charged them to tell no one what had happened.
