Від Луки 7
1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
Now when He concluded all His sayings in the hearing of the people, He entered Capernaum.
2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
Well a certain centurion's slave, who was valuable to him, was sick and about to die.
3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
So when he heard about Jesus, he sent elders of the Jews to Him, asking Him to come and rescue his slave.
4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
And when they came to Jesus they started pleading earnestly with Him, saying that the one for whom He would do this was worthy,
5 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
“Because he loves our nation, and he himself built our synagogue.”
6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
So Jesus went with them. But when He was no longer far from the house, the centurion sent friends to Him, saying to Him: “Lord, do not trouble yourself, for I am not worthy that you should come under my roof.
7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
In fact I did not even consider myself worthy to come to you. Just say a word and my servant will be healed;
8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
because I also am a man placed under authority, having soldiers under me. I say to one, ‘Go!’ and he goes; and to another, ‘Come!’ and he comes; and to my slave, ‘Do this!’ and he does.”
9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
Well upon hearing these things Jesus marveled at him, and turning to the crowd following Him, He said, “I say to you, not even in Israel have I found such great faith!”
10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
When those who were sent returned to the house they found that the slave who had been sick was well.
11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
Now it happened on the next day that He went to a town called Nain, and many of His disciples went with Him, also a large crowd.
12 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
But as He approached the town gate, mercy, a dead man was being carried out, the only son of his mother, and she was a widow; a large crowd from the town was with her.
13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
When the Lord saw her He had compassion on her and said to her, “Don't cry!”
14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
And advancing He took hold of the bier and the bearers stood still. Then He said, “Young man, to you I say, get up!”
15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
So the dead man sat up and began to talk! Yes, He gave him back to his mother.
16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
Fear took hold of all, and they began glorifying God, saying, “A great prophet has arisen among us!” and, “God has visited His people!”
17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
And this report about Him went throughout Judea, as well as all the surrounding region.
18 І сповістили Йоана ученики його про все те.
Then the disciples of John informed him about all these things.
19 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
And summoning a certain two of his disciples, John sent them to Jesus, saying, “Are you the Coming One, or should we look for another?”
20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
When the men had come to Him, they said: “John the Baptizer has sent us to you, saying, ‘Are you the Coming One, or should we look for another?’”
21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
Well in that very hour He healed many from diseases and torments and malignant spirits, and to many blind He granted sight.
22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
So in answer Jesus said to them: “Go and report to John the things you have seen and heard: that the blind regain sight, the lame walk, lepers are cleansed, the deaf hear, dead are raised, the poor are evangelized.
23 І блажен, хто де зблазнить ся мною.
And, blessed is he who does not take offense at me!”
24 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
Now when John's messengers had departed, He began to speak to the crowds about John: “What did you go out into the wilderness to observe, a reed being shaken by the wind?
25 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
But what did you go out to see, a man clothed in soft garments? Really, those with gorgeous apparel and living in luxury are in palaces.
26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
But what did you go out to see, a prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet.
27 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
This is he about whom it is written: ‘Take note, I am sending my messenger before your face, who will prepare your way before you.’
28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
Further, I tell you that among those born of women there is no greater prophet than John the Baptizer; yet he who is least in the Kingdom of God is greater than he.”
29 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
(When all the people, including the tax collectors, heard this, they declared God to be just, having been baptized with John's baptism.
30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
But the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God for themselves, not having been baptized by him.)
31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
“To what then shall I compare the men of this generation, and to what are they similar?
32 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
They are like children sitting in the marketplace and calling to one another, saying, ‘We played the flute for you, and you did not dance; we mourned to you, and you did not cry.’
33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
Because John the Baptizer came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon!’
34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
The Son of the Man has come eating and drinking, and you say, ‘Just look, a glutton and a drunkard, a friend of tax collectors and sinners!’
35 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
Still, by all her children wisdom is justified.”
36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
Then one of the Pharisees invited Him to eat with Him, so He entered the Pharisee's house and reclined.
37 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
But then, a woman in the town who was a sinner, when she found out that He was reclining in the Pharisee's house, she brought an alabaster flask of perfume,
38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
and as she stood behind Him at His feet weeping, she began to wet His feet with her tears and kept wiping them with the hair of her head; and she kept kissing His feet and anointing them with the perfume.
39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
Now as the Pharisee who had invited Him observed this, he was saying to himself, “If this man were a prophet, he would know who is touching him, including what sort of woman she is—because she is a sinner!”
40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
So Jesus reacted by saying to him, “Simon, I have something to say to you.” And he said, “Teacher, say on.”
41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
“A certain creditor had two debtors. One owed five hundred denarii, and the other fifty.
42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
And when they had no way to repay, he freely forgave them both. Now tell me, which of them will love him more?”
43 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
So Simon answered and said, “I suppose the one to whom he forgave more.” And He said to him, “You have judged correctly.”
44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
Then He turned toward the woman and said to Simon: “Do you see this woman? I entered your house; you gave me no water for my feet, but she has wet my feet with her tears and wiped them with the hair of her head.
45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
You gave me no kiss, but she has not stopped kissing my feet since the time I came in.
46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
You did not anoint my head with oil, but she has anointed my feet with perfume.
47 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
For this reason, I say to you, her many sins have been forgiven, because she loved much; but to whom little is forgiven, the same loves little.”
48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
Then He said to her, “Your sins are forgiven.”
49 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
The other recliners began to say within themselves, “Who is this who even forgives sins?”
50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Then He said to the woman, “Your faith has saved you; go into peace.”
