Від Луки 15
1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
THEN drew nigh unto him all the tax-farmers and the sinners to hear him.
2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.
And the Pharisees and scribes murmured, saying, This man entertains sinners, and eateth with them.
3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
Then spake he unto them this parable, saying,
4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
What man is there of you, possessing an hundred sheep, though he lose but one of them, will he not leave the ninety-nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he find it?
5 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.
and when he hath found it, he layeth it on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
And coming home, he calleth together his friends and neighbours, saying unto them, Congratulate me; for I have found that sheep of mine which was lost.
7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
I tell you, that just so will there be joy in heaven over one repentant sinner, more than over ninety-nine righteous persons, who hold not their need of repentance.
8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
Or what woman having ten pieces of silver coin, if she lose one of them, doth she not light a lamp, and sweep the house, and make diligent search until she find it?
9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
And having found it, she calleth her female friends and neighbours together, saying, Congratulate me; for I have found the silver piece I had lost.
10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
Even so, I tell you, there is joy among the angels of God, over one repentant sinner.
11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,
Then he said, A certain man had two sons:
12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.
and the younger of them said to his father, Father, give me the portion of substance which falls to my share. And he divided with them his fortune.
13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
And not many days after, the younger son, collecting his all, travelled into a far distant country, and there dissipated his substance in a life of debauchery.
14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.
But when he had spent all, there came a terrible famine in that region; and he began to know want.
15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.
And he went and connected himself with one of the citizens of that country; and he sent him into his fields to feed swine.
16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.
And he eagerly longed to fill his belly with the charob berries which the swine did eat: and no person gave him a morsel.
17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
Then coming to himself, he said, How many hirelings of my father abound with loaves of bread, and I am pining away with famine!
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
I will arise and go to my father, and will say unto him, Father, I have sinned against heaven, and before thee,
19 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
and I am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hirelings.
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.
And he arose and came to his father. But when he was yet at a considerable distance, his father discovered him, and was moved with compassion, and running, fell on his neck, and kissed him again and again.
21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
Then said the son unto him, Father, I have sinned against heaven, and before thee, and am no more worthy to be called thy son.
22 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
But the father said to his servants, Bring out the best robe, and clothe him; and put a ring on his hand, and sandals on his feet:
23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
and bring hither the stall-fed steer, and kill it; and let us eat, and be joyous.
24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
For this my son was dead, and is alive again; and was lost, and is found. And they began to be joyous.
25 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
Now his elder brother had been in the field: and when coming home he drew near the house, he heard a concert of music, and the chorus.
26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
And calling one of the servants, he inquired what these things meant.
27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
And he said, Thy brother is come; and thy father hath killed for him the stall-fed steer, because he hath received him in health.
28 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
Then he was in great wrath, and would not enter the doors: therefore his father came out, and entreated him.
29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
But he answering said to his father, Lo, these many years I am serving thee, and never have transgressed thy command: yet to me thou hast never once given a kid, that I might make merry with my friends:
30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
but no sooner is this son of thine come, who hath devoured thy substance with whores, than thou hast killed for him the stall-fed steer.
31 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
And he said unto him, Son, thou art ever with me, and all my possessions are thine.
32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
But it was right that we should rejoice, and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.
