До євреїв 1

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

At sundry times and in diuers maners God spake in the olde time to our fathers by the Prophetes:

2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)

in these last dayes hee hath spoken vnto vs by his Sonne, Whom he hath made heire of al things, by whome also he made the worldes, (aiōn g165)

3 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Who being the brightnes of the glory, and the ingraued forme of his person, and bearing vp all things by his mightie worde, hath by himselfe purged our sinnes, and sitteth at the right hand of the Maiestie in the highest places,

4 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

And is made so much more excellent then the Angels, in as much as hee hath obteined a more excellent Name then they.

5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

For vnto which of the Angels saide he at any time, Thou art my Sonne, this day begate I thee? and againe, I will be his Father, and he shalbe my Sonne?

6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

And againe, when he bringeth in his first begotten Sonne into the worlde, hee saith, And let all the Angels of God worship him.

7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

And of the Angels he saith, He maketh the spirites his messengers, and his ministers a flame of fire.

8 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)

But vnto the Sonne he saith, O God, thy throne is for euer and euer: the scepter of thy kingdome is a scepter of righteousnes. (aiōn g165)

9 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

Thou hast loued righteousnes and hated iniquitie. Wherefore God, eue thy God, hath anointed thee with the oyle of gladnes aboue thy fellowes.

10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

And, Thou, Lord, in the beginning hast established the earth, and the heauens are the workes of thine handes.

11 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

They shall perish, but thou doest remaine: and they all shall waxe olde as doeth a garment.

12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

And as a vesture shalt thou folde them vp, and they shall be changed: but thou art the same, and thy yeeres shall not faile.

13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

Vnto which also of the Angels saide he at any time, Sit at my right hand, til I make thine enemies thy footestoole?

14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?

Are they not al ministring spirits, sent forth to minister, for their sakes which shalbe heires of saluation?