До євреїв 1

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

God, who at sundry times and in divers manners spoke in time past to the fathers by the prophets,

2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)

Hath in these last days spoken to us by [his] Son, whom he hath appointed heir of all things, by whom also he made the worlds; (aiōn g165)

3 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Who being the brightness of [his] glory, and the express image of his person, and upholding all things by the word of his power, when he had by himself made purification of our sins, sat down on the right hand of the Majesty on high;

4 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

Being made so much better than the angels, as he hath by inheritance obtained a more excellent name than they.

5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

For to which of the angels said he at any time, Thou art my Son, this day have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?

6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

And again, when he bringeth in the first-begotten into the world, he saith, And let all the angels of God worship him.

7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

And of the angels he saith, Who maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire.

8 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)

But to the Son, [he saith], Thy throne, O God, [is] for ever and ever: a scepter of righteousness [is] the scepter of thy kingdom. (aiōn g165)

9 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

Thou hast loved righteousness, and hated iniquity; therefore God, [even] thy God, hath anointed thee with the oil of gladness above thy fellows.

10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

And, Thou, Lord, in the beginning hast laid the foundation of the earth: and the heavens are the works of thy hands.

11 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

They shall perish; but thou remainest: and they all shall become old as doth a garment;

12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

And as a vesture wilt thou fold them up, and they shall be changed; but thou art the same, and thy years shall not fail.

13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

But to which of the angels said he at any time, Sit on my right hand, until I make thy enemies thy footstool?

14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?

Are they not all ministering spirits, sent forth to minister for them who shall inherit salvation?