Від Луки 13
1 У той час підійшли деякі та розказали [Ісусові] про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
Now some were present at the same time who informed him about the Galileans whose blood Pilate mingled with their sacrifices.
2 [Ісус] відповів: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни так постраждали, тому що були грішніші за інших галілеян?
And having answered, Jesus said to them, Do ye suppose that these Galileans became sinful above all the Galileans because they have suffered such things?
3 Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі загинете так само.
I tell you, no, but if ye do not repent, ye will all perish similarly.
4 Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких впала вежа в Силоамі та вбила їх, були більш грішні за всіх, що живуть в Єрусалимі?
Or those eighteen upon whom the tower in Siloam fell and killed them. Do ye think that these became debtors above all the men who dwell in Jerusalem?
5 Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі так само загинете».
I tell you, no, but if ye do not repent, ye will all likewise perish.
6 Тоді розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю й прийшов до неї шукати плоду, та не знайшов.
And he spoke this parable. A certain man had a fig tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit on it, and found none.
7 Тоді він промовив до садівника: „Ось я вже три роки приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?“
And he said to the vine workman, Behold, three years I come seeking fruit on this fig tree, and find none. Cut it down, why also waste the ground?
8 Але [садівник] відповів: „Господарю, залиши її ще на цей рік. Я обкопаю її довкола та обкладу її добривом.
And having answered, he says to him, Sir, allow it this year also until I may dig around it and cast manure.
9 Може, принесе плід, якщо ж ні, тоді її зрубаєш“».
Although surely it should bear fruit, and if not, in the coming year thou will cut it down.
10 [Ісус] навчав у синагозі в Суботу.
And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath day.
11 І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись.
And behold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years. And she was bent over, and not being able to straighten up completely.
12 Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав: ―Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.
And when Jesus saw her, he called out, and said to her, Woman, thou are loosed from thine infirmity.
13 Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.
And he laid his hands upon her, and immediately she was made straight, and glorified God.
14 Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу: ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!
And having responded, the synagogue-ruler, being indignant because Jesus healed on the sabbath, answered and said to the multitude, There are six days in which he ought to work. Therefore coming in these, be healed, and not on the day of the sabbath.
15 Але Господь відповів йому: ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відв’язує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?
But the Lord therefore answered him and said, Ye hypocrites, does not each of you on the sabbath loose his ox or his donkey from the stall, and after leading away, give to drink?
16 Чи цю жінку, доньку Авраамову, яку сатана зв’язав ось уже вісімнадцять років, не належить визволити з цих пут у день Суботній?
And ought not this woman, being a daughter of Abraham whom Satan has bound, lo, eighteen years, be loosed from this bond on the day of the sabbath?
17 Коли Він це промовив, усім Його супротивникам стало соромно, а весь народ радів усім славним вчинкам, які Він робив.
And as he said these things all those opposing him were shamed, and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.
18 Далі [Ісус] промовив: «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?
And he said, What is the kingdom of God like, and to what will I compare it?
19 Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».
It is like a grain of a mustard plant, which having taken, a man cast into his own garden. And it grew and developed into a great tree, and the birds of the sky lodged in the branches if it.
20 І знову промовив: «До чого подібне Царство Боже?
And again he said, To what will I compare the kingdom of God?
21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна, доки все вкисло».
It is like leaven that a woman having taken, hid in three measures of meal, until the whole was leavened.
22 [Ісус] проходив через міста та села, навчаючи людей і прямуючи до Єрусалима.
And he went through by cities and villages, teaching, and making a journey toward Jerusalem.
23 Хтось Його спитав: ―Господи, чи мало буде тих, що спасуться? [Ісус] відповів:
And a certain man said to him, Lord, are they few who are being saved? And he said to them,
24 ―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.
Compete to enter in by the narrow gate, because many, I say to you, will seek to enter in, and will not be able.
25 Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»
From the time the house-ruler has risen up, and has closed the door, and ye begin to stand outside, and to knock the door, saying, Lord, Lord, open to us, and having answered, he will say to you, I know not where ye are from,
26 Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».
then ye will begin to say, We ate and drank in thy presence, and thou taught in our thoroughfares.
27 Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».
And he will say, I tell you, I know not where ye are from. Depart from me, all ye workmen of unrighteousness.
28 Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.
There will be the weeping and the gnashing of teeth, when ye will see Abraham and Isaac and Jacob and all the prophets in the kingdom of God, and you being thrust out.
29 Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.
And they will arrive from the east and west, and from the north and south, and will sit down in the kingdom of God.
30 І ось останні будуть першими, а перші – останніми.
And behold, there are last who will be first, and there are first who will be last.
31 Тоді підійшли до Нього фарисеї та сказали: ―Тікай, залиши це місто, бо Ірод хоче вбити Тебе.
In the same day some Pharisees came, saying to him, Get thee out and depart from here, because Herod wants to kill thee.
32 Він відповів: ―Ідіть та скажіть тій лисиці: «Ось Я виганяю демонів і зціляю сьогодні та завтра, а третього дня закінчу.
And he said to them, Having gone, say to this fox, Behold, I cast out demons and finish cures today and tomorrow, and the third day I am fully perfected.
33 Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».
Nevertheless it is necessary for me to go today and tomorrow and the following, because it is not possible for a prophet to perish outside of Jerusalem.
34 О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!
O Jerusalem, Jerusalem, that kills the prophets, and stones those who are sent to her. How often I wanted to gather thy children together as a hen does her brood under her wings, and ye would not.
35 Ось ваш дім залишається [порожнім]. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»
Behold, your house is left to you desolate. And I say to you, that ye will, no, not see me, until it will come when ye say, Blessed is he who comes in the name of the Lord.
