Псалтирь 56
1 В конец, о людех от святых удаленых, Давиду в столпописание, внегда удержаша и иноплеменницы в Гефе, псалом. Помилуй мя, Боже, яко попра мя человек: весь день боря стужи ми.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Попраша мя врази мои весь день: яко мнози борющии мя с высоты.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 В день не убоюся, аз же уповаю на Тя.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 О Бозе похвалю словеса Моя: на Бога уповах, не убоюся: что сотворит мне плоть?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Весь день словес моих гнушахуся: на мя вся помышления их на зло.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Вселятся и скрыют, тии пяту мою сохранят, якоже потерпеша душу мою.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Ни о чесомже отринеши я, гневом люди низведеши.
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Боже, живот мой возвестих Тебе: положил еси слезы моя пред Тобою, яко и во обетовании Твоем.
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Да возвратятся врази мои вспять, в оньже аще день призову Тя: се, познах, яко Бог мой еси Ты.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 О Бозе похвалю глаголгол, о Господе похвалю слово.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 На Бога уповах, не убоюся: что сотворит мне человек?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Во мне, Боже, молитвы, яже воздам хвалы Твоея:
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 яко избавил еси душу мою от смерти, очи мои от слез и нозе мои от поползновения: благоугожду пред Господем во свете живых.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
