Псалтирь 52

1 В конец, разума Давиду, внегда приити Доику Идумейску, и возвестити Саулу, и рещи ему: прииде Давид в дом Авимелехов. Что хвалишися во злобе, сильне? Беззаконие весь день.

Для дириґента хору. Псалом навча́льний Давидів, як прийшов був ідуме́янин Доеґ та й Саулові був оповів, і до нього сказав: „Давид увійшов до дому Ахіме́леха“. Чого хва́лишся злом, о могу́тній? Цілий де́нь Божа милість зо мною.

2 Неправду умысли язык твой: яко бритву изощрену сотворил еси лесть.

Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману!

3 Возлюбил еси злобу паче благостыни, неправду неже глаголати правду:

Ти зло полюбив над добро, а неправду — більш, як правду казати, (Се́ла)

4 возлюбил еси вся глаголы потопныя, язык льстив.

ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний!

5 Сего ради Бог разрушит тя до конца: восторгнет тя, и преселит тя от селения твоего и корень твой от земли живых.

Отож, Бог зруйнує наза́вжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. (Се́ла)

6 Узрят праведнии и убоятся, и о нем возсмеются и рекут:

І побачать це пра́ведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

7 се, человек, иже не положи Бога помощника себе, но упова на множество богатства своего, и возможе суетою своею.

„Ось муж, що Бога не чинить своєю тверди́нею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого“.

8 Аз же яко маслина плодовита в дому Божии: уповах на милость Божию во век и в век века.

А я — як зелена оли́вка у Божому домі, наді́юсь на Божую милість на вічні віки́!

9 Исповемся Тебе в век, яко сотворил еси: и терплю имя Твое, яко благо пред преподобными Твоими.

Буду сла́вити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про йме́ння Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!