Псалтирь 49
1 В конец, сыном Кореовым, псалом. Услышите сия, вси языцы, внушите, вси живущии по вселенней,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 земнороднии же и сынове человечестии, вкупе богат и убог.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Уста моя возглаголют премудрость, и поучение сердца моего разум.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Приклоню в притчу ухо мое, отверзу во псалтири ганание мое.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Вскую боюся в день лют? Беззаконие пяты моея обыдет мя.
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Надеющиися на силу свою и о множестве богатства своего хвалящиися:
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 брат не избавит, избавит ли человек? Не даст Богу измены за ся,
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 и цену избавления души своея: и утрудися в век,
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 и жив будет до конца, не узрит пагубы.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Егда увидит премудрыя умирающыя, вкупе безумен и несмыслен погибнут, и оставят чуждим богатство свое.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 И гроби их жилища их во век, селения их в род и род, нарекоша имена своя на землях.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 И человек в чести сый не разуме, приложися скотом несмысленным и уподобися им.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Сей путь их соблазн им, и по сих во устех своих благоволят.
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Яко овцы во аде положени суть, смерть упасет я: и обладают ими правии заутра, и помощь их обетшает во аде: от славы своея изриновени быша. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Не убойся, егда разбогатеет человек, или егда умножится слава дому его:
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 яко внегда умрети ему, не возмет вся, ниже снидет с ним слава его.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Яко душа его в животе его благословится, исповестся тебе, егда благосотвориши ему.
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Внидет даже до рода отец своих, даже до века не узрит света.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 И человек в чести сый не разуме, приложися скотом несмысленным и уподобися им.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
