Псалтирь 31
1 В конец, псалом Давиду, изступления. На Тя, Господи, уповах, да не постыжуся во век: правдою Твоею избави мя и изми мя.
Для дириґента хору. Псалом Давидів. На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
2 Приклони ко мне ухо Твое, ускори изяти мя: буди ми в Бога защитителя и в дом прибежища, еже спасти мя.
Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
3 Яко держава моя и прибежище мое еси Ты: и имене Твоего ради наставиши мя и препитаеши мя.
Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
4 Изведеши мя от сети сея, юже скрыша ми: яко Ты еси защититель мой, Господи.
Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
5 В руце Твои предложу дух мой: избавил мя еси, Господи Боже истины.
У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
6 Возненавидел еси хранящыя суеты вотще: аз же на Господа уповах.
Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
7 Возрадуюся и возвеселюся о милости Твоей, яко призрел еси на смирение мое, спасл еси от нужд душу мою
Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
8 и неси мене затворил в руках вражиих, поставил еси на пространне нозе мои.
і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
9 Помилуй мя, Господи, яко скорблю: смятеся яростию око мое, душа моя и утроба моя.
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
10 Яко изчезе в болезни живот мой, и лета моя в воздыханиих: изнеможе нищетою крепость моя, и кости моя смятошася.
бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
11 От всех враг моих бых поношение, и соседом моим зело, и страх знаемым моим: видящии мя вон бежаша от мене.
Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
12 Забвен бых яко мертв от сердца: бых яко сосуд погублен.
Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
13 Яко слышах гаждение многих живущих окрест: внегда собратися им вкупе на мя, прияти душу мою совещаша.
Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
14 Аз же на Тя, Господи, уповах, рех: Ты еси Бог мой.
а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
15 В руку Твоею жребии мои: избави мя из руки враг моих и от гонящих мя.
В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
16 Просвети лице Твое на раба Твоего: спаси мя милостию Твоею.
Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
17 Господи, да не постыжуся, яко призвах Тя: да постыдятся нечестивии, и снидут во ад. (Sheol h7585)
Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу, (Sheol h7585)
18 Немы да будут устны льстивыя, глаголющыя на праведнаго беззаконие, гордынею и уничижением.
нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
19 Коль многое множество благости Твоея, Господи, юже скрыл еси боящымся Тебе, соделал еси уповающым на Тя, пред сыны человеческими:
Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
20 скрыеши их в тайне лица Твоего от мятежа человеческа, покрыеши их в крове от пререкания язык.
Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
21 Благословен Господь, яко удиви милость Свою во граде ограждения.
Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
22 Аз же рех во изступлении моем: отвержен есмь от лица очию Твоею: сего ради услышал еси глас молитвы моея, внегда воззвах к Тебе.
А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
23 Возлюбите Господа, вси преподобнии Его: яко истины взыскает Господь и воздает излише творящым гордыню.
Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
24 Мужайтеся, и да крепится сердце ваше, вси уповающии на Господа.
Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
