Псалтирь 18
1 В конец, отроку Господню Давиду, яже глагола Господеви словеса песни сея, в день, в оньже избави его Господь от руки всех враг его и из руки Саули: и рече: возлюблю Тя, Господи, крепосте моя:
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Господь утверждение мое, и прибежище мое, и Избавитель мой, Бог мой, Помощник мой, и уповаю на Него: Защититель мой, и рог спасения моего, и Заступник мой.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Хваля призову Господа и от враг моих спасуся.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Одержаша мя болезни смертныя, и потоцы беззакония смятоша мя:
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 И внегда скорбети ми, призвах Господа и к Богу моему воззвах: услыша от храма святаго Своего глас мой, и вопль мой пред Ним внидет во ушы Его.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 И подвижеся и трепетна бысть земля, и основания гор смятошася и подвигошася, яко прогневася на ня Бог.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Взыде дым гневом Его, и огнь от лица Его воспламенится: углие возгореся от Него.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 И приклони небеса и сниде, и мрак под ногама Его.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 И взыде на Херувимы и лете, лете на крилу ветреню.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 И положи тму закров Свой: окрест Его селение Его: темна вода во облацех воздушных.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 От облистания пред Ним облацы проидоша, град и углие огненное.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 И возгреме с небесе Господь, и Вышний даде глас Свой.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Низпосла стрелы и разгна я, и молнии умножи и смяте я.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 И явишася источницы воднии, и открышася основания вселенныя от запрещения Твоего, Господи, от дохновения духа гнева Твоего.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Низпосла с высоты и прият мя, восприят мя от вод многих.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Избавит мя от врагов моих сильных и от ненавидящих мя: яко утвердишася паче мене.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Предвариша мя в день озлобления моего: и бысть Господь утверждение мое.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 И изведе мя на широту: избавит мя, яко восхоте мя.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 И воздаст ми Господь по правде моей, и по чистоте руку моею воздаст ми,
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 яко сохраних пути Господни и не нечествовах от Бога моего.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Яко вся судбы Его предо мною, и оправдания Его не отступиша от мене.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 И буду непорочен с Ним и сохранюся от беззакония моего.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 И воздаст ми Господь по правде моей и по чистоте руку моею пред очима Его.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 С преподобным преподобн будеши, и с мужем неповинным неповинен будеши,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 и со избранным избран будеши, и со строптивым развратишися.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Яко Ты люди смиренныя спасеши и очи гордых смириши.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Яко Ты просветиши светилник мой, Господи: Боже мой, просветиши тму мою.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Яко Тобою избавлюся от искушения, и Богом моим прейду стену.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Бог мой, непорочен путь Его: словеса Господня разжжена. Защититель есть всех уповающих на Него.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Яко кто Бог, разве Господа? Или кто Бог, разве Бога нашего?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Бог препоясуяй мя силою, и положи непорочен путь мой:
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 совершаяй нозе мои яко елени, и на высоких поставляяй мя:
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 научаяй руце мои на брань, и положил еси лук медян мышца моя:
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 и дал ми еси защищение спасения, и десница Твоя восприят мя: и наказание Твое исправит мя в конец, и наказание Твое то мя научит.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Уширил еси стопы моя подо мною, и не изнемогосте плесне мои.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Пожену враги моя, и постигну я, и не возвращуся, дондеже скончаются:
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 оскорблю их, и не возмогут стати, падут под ногама моима.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 И препоясал мя еси силою на брань, спял еси вся востающыя на мя под мя.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 И врагов моих дал ми еси хребет и ненавидящыя мя потребил еси.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Воззваша, и не бе спасаяй: ко Господу, и не услыша их.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 И истню я яко прах пред лицем ветра, яко брение путий поглажду я.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Избавиши мя от пререкания людий: поставиши мя во главу языков: людие, ихже не ведех, работаша ми,
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 в слух уха послушаша мя. Сынове чуждии солгаша ми,
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 сынове чуждии обетшаша и охромоша от стезь своих.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Жив Господь, и благословен Бог, и да вознесется Бог спасения моего,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Бог даяй отмщение мне и покоривый люди под мя,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 избавитель мой от враг моих гневливых: от востающих на мя вознесеши мя, от мужа неправедна избавиши мя.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Сего ради исповемся Тебе во языцех, Господи, и имени Твоему пою:
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 величаяй спасения царева и творяй милость христу Своему Давиду и семени его до века.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
