От Луки святое благовествование 21
1 Воззрев же виде вметающыя в храм набдящий имения дары своя богатыя:
І поглянув Він уго́ру, і побачив заможних, що кидали да́ри свої до скарбни́ці.
2 виде же и некую вдовицу убогу вметающу ту две лепте,
Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві ле́пти туди вона вки́нула.
3 и рече: воистинну глаголю вам, яко вдовица сия убогая множае всех вверже:
І сказав Він: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!
4 вси бо сии от избытка своего ввергоша в дары Богови: сия же от лишения своего все житие, еже име, вверже.
Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона покла́ла з убозтва свого ввесь прожиток, що мала“.
5 И неким глаголющым о церкви, яко камением добрым и сосуды украшена, рече:
Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:
6 сия яже видите, приидут дние, в няже не останет камень на камени, иже не разорится.
„Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“.
7 Вопросиша же Его, глаголюще: Учителю, когда убо сия будут? И что есть знамение, егда хотят сия быти?
І запитали Його та сказали: „Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?“
8 Он же рече: блюдите, да не прельщени будете: мнози бо приидут во имя Мое, глаголюще, яко Аз есмь: и время приближися. Не изыдите убо вслед их.
Він же промовив: „Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“, і „Час набли́зився“. Та за ними не йдіть!
9 Егда же услышите брани и нестроения, не убойтеся: подобает бо сим быти прежде: но не у абие кончина.
І, як про ві́йни та ро́зрухи почуєте ви, — не лякайтесь, бо перш „статись належить тому́“. Але це не кінець ще“.
10 Тогда глаголаше им: востанет (бо) язык на язык, и царство на царство:
Тоді промовляв Він до них: „Повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“.
11 труси же велицы по местом и глади и пагубы будут, страхования же и знамения велия с небесе будут.
І будуть землетруси великі та голод, та по́мір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Прежде же сих всех возложат на вы руки своя и ижденут, предающе на сонмища и темницы, ведомы к царем и владыкам, имене Моего ради:
Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язни́ці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім'я́ Моє.
13 прилучится же вам во свидетелство.
Але це стане вам на свідо́цтво.
14 Положите убо на сердцах ваших, не прежде поучатися отвещавати:
Отож, покладіть у серця свої — наперед не гада́ти, що́ будете відповідати,
15 Аз бо дам вам уста и премудрость, ейже не возмогут противитися или отвещати вси противляющиися вам.
бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші.
16 Предани же будете и родители и братиею и родом и други, и умертвят от вас:
І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і дру́зі, а декому з вас заподі́ють і смерть.
17 и будете ненавидими от всех имене Моего ради:
І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти.
18 и влас главы вашея не погибнет:
Але й волосина вам із голови не загине!
19 в терпении вашем стяжите душы вашя.
Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете.
20 Егда же узрите обстоимь Иерусалим вои, тогда разумейте, яко приближися запустение ему:
А коли ви побачите Єрусалим, військом ото́чений, тоді знайте, що до нього набли́зилося спусто́шення.
21 тогда сущии во Иудеи да бегают в горы: и иже посреде его, да исходят: и иже во странах, да не входят в онь:
Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у го́ри втікають; хто ж у сере́дині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, — хай не вертаються в нього!
22 яко дние отмщению сии суть, яко исполнитися всему писанному.
Бо то будуть дні помсти, щоб ви́коналося все написане.
23 Горе же имущым во утробе и доящым в тыя дни: будет бо беда велия на земли и гнев на людех сих,
Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми́, у ті дні, бо буде велика нужда́ на землі та гнів над цим лю́дом!
24 и падут во острии меча, и пленени будут во вся языки: и Иерусалим будет попираемь языки, дондеже скончаются времена язык.
І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.
25 И будут знамения в солнце и луне и звездах: и на земли туга языком от нечаяния шума морскаго и возмущения,
І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збенте́ження від шуму моря та хвиль,
26 издыхающым человеком от страха и чаяния грядущих на вселенную: силы бо небесныя подвигнутся,
коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться.
27 и тогда узрят Сына Человеческа грядуща на облацех с силою и славою многою.
І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою!
28 Начинающым же сим бывати, восклонитеся и воздвигните главы вашя: зане приближается избавление ваше.
Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“
29 И рече притчу им: видите смоковницу и вся древа:
І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва:
30 егда прошибаются уже, видяще сами весте, яко близ жатва есть.
як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
31 Тако и вы, егда узрите сия бывающа, ведите, яко близ есть Царствие Божие.
Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!
32 Аминь глаголю вам, яко не имать прейти род сей, дондеже вся сия будут:
Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.
33 небо и земля мимо идет, а словеса Моя не имут прейти.
Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої!
34 Внемлите же себе, да не когда отягчают сердца ваша объядением и пиянством и печальми житейскими, и найдет на вы внезапу день той:
Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтя́жувалися ненаже́рством та п'янством, і життє́вими кло́потами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
35 яко сеть бо приидет на вся живущыя на лицы всея земли:
немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі.
36 бдите убо на всяко время молящеся, да сподобитеся убежати всех сих хотящих быти, и стати пред Сыном Человеческим.
Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“
37 Бе же во дни во церкви учя: нощию же исходя водворяшеся в горе нарицаемей Елеон.
За дня ж Він у храмі навчав, а на́ ніч виходив та перебува́в на горі, що зветься Оли́вна.
38 И вси людие из утра прихождаху к Нему во церковь послушати Его.
А зра́нку всі люди до Нього прихо́дили в храм, щоб послухати Його.
