Книга Иова 18

1 Отвещав же Валдад Савхейский, рече:

І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:

2 доколе не престанеши? Пожди, да и мы возглаголем.

„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!

3 И почто аки четвероножная умолчахом пред тобою?

Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?

4 Пребысть ти гнев. Что бо? Аще ты умреши, не населенна ли будет поднебесная? Или превратятся горы из оснований?

О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?

5 И свет нечестивых угаснет, и не произыдет их пламень:

Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:

6 свет его тма в жилищи, светилник же в нем угаснет:

його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,

7 да уловят меншии имения его, погрешит же его совет:

стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!

8 ввержена же бысть нога его в пругло, мрежею да повиется:

Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

9 да приидут же нань пругла, укрепит нань жаждущих:

пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —

10 скрыся в земли уже его, и ятие его на стези.

на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.

11 Окрест да погубят его болезни: мнози же окрест ног его обыдут во гладе теснем:

Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.

12 падение же ему уготовано велико.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.

13 Поядены же да будут плесны ног его, красная же его да пояст смерть.

Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.

14 Отторжено же буди от жития его изцеление, да имет же его беда виною царскою.

Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...

15 Да вселится в храмине его в нощи его, посыпана да будут лепотная его жупелом:

Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.

16 под ним корения его да изсохнут, свыше же нападет пожатие его.

Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.

17 Память его да погибнет от земли, и (не) будет имя его на лицы внешнем:

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.

18 да отринет его от света во тму:

Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.

19 не будет знаемь в людех его, ниже спасен в поднебесней дом его:

У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.

20 но в своих ему поживут инии, над ним воздохнуша последнии, первых же объя чудо.

На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...

21 Сии суть домове неправедных, сие же место неведущих Бога.

Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“