Книга Иова 19
1 Отвещав же Иов, рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 доколе притрудну творите душу мою и низлагаете мя словесы? Уразумейте токмо, яко Господь сотвори мя сице.
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Клевещете на мя, не стыдящеся мене належите ми.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Буди, яко воистинну аз прельстихся, и у мене водворяется погрешение, глаголати словеса, яже не подобаше, словеса же моя погрешают, и не во время:
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 буди же, яко на мя величаетеся, наскакаете же ми поношением:
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 разумейте убо, яко Господь есть иже смяте мя и ограду Свою на мя вознесе.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Се, смеюся поношению, не возглаголю: возопию, и нигдеже суд.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Окрест огражден есмь и не могу прейти: пред лицем моим тму положи,
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 славу же с мене совлече и отя венец от главы моея:
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 растерза мя окрест, и отидох: посече же яко древо надежду мою.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Люте же гнева употреби на мя и возмне мя яко врага.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Вкупе же приидоша искушения Его на мя, на путех же моих обыдоша мя наветницы.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Братия моя отступиша от мене, познаша чуждих паче мене, и друзие мои немилостиви быша:
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 не снабдеша мя ближнии мои, и ведящии имя мое забыша мя.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Соседи дому и рабыни моя, (яко) иноплеменник бых пред ними:
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 раба моего звах, и не послуша, уста же моя моляхуся:
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 и просих жену мою, призывах же лаская сыны подложниц моих:
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 они же мене в век отринуша, егда востану, на мя глаголют.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Гнушахуся мене видящии мя, и ихже любих, восташа на мя.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 В кожи моей согниша плоти моя, кости же моя в зубех содержатся.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Помилуйте мя, помилуйте мя, о, друзие! Рука бо Господня коснувшаяся ми есть.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Почто мя гоните якоже и Господь? От плотей же моих не насыщаетеся?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Кто бо дал бы, да напишутся словеса моя, и положатся оная в книзе во век?
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 И на дщице железне и олове, или на камениих изваяются?
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Вем бо, яко присносущен есть, иже имать искупити мя,
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 (и) на земли воскресити кожу мою терпящую сия, от Господа бо ми сия совершишася,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 яже аз в себе свем, яже очи мои видеста, а не ин: вся же ми совершишася в недре.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Аще же и речете: что речем противу ему? И корень словесе обрящем в нем.
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Убойтеся же и вы от меча: ярость бо на беззаконныя найдет, и тогда увидят, где есть их вещество.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
