Книга Иова 10
1 Труждаюся душею моею, стеня испущу на мя глаголы моя, возглаголю горестию души моея одержимь
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 и реку ко Господеви: не учи мя нечествовати, и почто ми сице судил еси?
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Или добро Ти есть, аще вознеправдую, яко презрел еси дела руку Твоею, совету же нечестивых внял еси?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Или якоже человек видит, видиши? Или якоже зрит человек, узриши?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Или житие Твое человеческо есть? Или лета Твоя яко дние мужа?
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Яко истязал еси беззаконие мое и грехи моя изследил еси.
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Веси бо, яко не нечествовах: но кто есть изимаяй из руку Твоею?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Руце Твои сотвористе мя и создасте мя: потом же преложив, поразил мя еси.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Помяни, яко брение мя создал еси, в землю же паки возвращаеши мя.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Или не якоже млеко измелзил мя еси, усырил же мя еси равно сыру?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Кожею же и плотию мя облекл еси, костьми же и жилами сшил мя еси:
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 живот же и милость положил еси у мене, посещение же Твое сохрани мой дух.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Сия имеяй в Тебе, вем, яко вся можеши, и невозможно Тебе ничтоже.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Аще бо согрешу, храниши мя, от беззакония же не безвинна мя сотворил еси.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Аще бо нечестив буду, люте мне, аще же буду праведен, не могу возникнути: исполнен бо есмь безчестия,
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 ловимь бо есмь аки лев на убиение: паки же преложив, люте убиваеши мя.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Обновляяй на мя испытание мое, гнева бо великаго на мя употребил еси и навел еси на мя искушения.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Почто убо мя из чрева извел еси, и не умрох, око же мене не видело бы,
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 и бых бы аки не был? Почто убо из чрева во гроб не снидох?
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Или не мало есть время жизни моея? Остави мене почити мало,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 прежде даже отиду, отнюдуже не возвращуся, в землю темну и мрачну,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 в землю тмы вечныя, идеже несть света, ниже видети живота человеческаго.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
