Книга Есфири 2

1 И по словесех сих утолися царь от гнева, и не воспомяну ктому Астини, воспоминая, елика глагола и како осуди ея.

По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашверо́ша, згадав він про Ва́шті, і що́ вона зробила, і що́ було заря́джене про неї.

2 И реша слуги царевы: да изыщутся царю девицы нерастленны, красны зраком, и да поставит царь взыскатели во всех странах царствия своего,

І сказали царські о́троки, його слу́ги: „Нехай пошукають для царя дівчат, уродли́вих на ви́гляд панні́в,

3 и да изберут отроковиц девственных доброзрачных в Сусы град, в чертог женский, и да отдадутся евнухови цареву стражу жен, и да дадутся масти и прочыя потребы:

і нехай цар призна́чить уря́дників по всіх окру́гах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, панні́в уродли́вого ви́гляду, до за́мку Сузи, до дому жіно́к під руку Геґа́я, царсько́го є́внуха, сто́рожа жіно́к, і дати їм потрібне для їхнього причепу́рення.

4 и жена, юже возлюбит царь, да будет царицею вместо Астини. И угодно бе царю слово, и сотвори тако.

А та ді́вчина, що бу́де найкраща в царськи́х оча́х, буде царювати замість Ва́шті“. І була приємна ця рада у царе́вих оча́х, — і він зробив так.

5 И муж бе Иудеанин во граде Сусех, и имя ему Мардохей сын Иаиров, сына Семеина, сына Кисеова, от племене Вениаминя,

А в замку Су́зи був один юде́янин, а ім'я́ йому Мордеха́й, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніями́нівець,

6 иже бяше пленен от Иерусалима Навуходоносором царем Вавилонским:

що був узятий з Єрусалиму з тим поло́ном, який був узятий ра́зом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоно́сор, цар вавило́нський.

7 и бяше ему отроковица воспитана, дщерь Аминадава брата отцу его, и имя ей Есфирь. По преставлении же родителей ея, прия ю Мардохей во дщере место: и бяше девица красна и доброзрачна.

І він вихо́вував Гадассу, вона ж Есте́р, дочку́ свого дя́дька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця ді́вчина була хорошої поста́ви та вродли́вого ви́гляду, а коли помер її ба́тько та мати її, Мордеха́й узяв її собі за дочку́.

8 И егда услышано бысть повеление царево, собраны быша девицы многи во град Сусы, под руку Гаиеву, и приведена бысть Есфирь ко Гаию хранителю жен:

І сталося, коли був оголо́шений царськи́й нака́з та зако́н його́, і коли збирали багато дівча́т до за́мку Су́зи під руку Геґая, то взята була́ й Есте́р до царсько́го дому під руку Геґая, сто́рожа жіно́к.

9 и угодна бысть ему отроковица и окрете благодать пред ним: и потщася дати ей масти и участие, и седмь девиц пристави к ней из дому царева, и снабдеваше ю и рабынь ея добре в дому женстем.

І була́ та ді́вчина хороша в його оча́х, і мала ласку перед ним, і він приспіши́в видати їй потрібне для її причепу́рення й її ча́стки, та дати їй сімо́х відповідних дівча́т із царсько́го дому. І він перемістив її та дівча́т її до найкращого місця в домі жіно́к.

10 И не поведа Есфирь рода своего, ниже отечества, Мардохей бо заповеда ей не возвещати.

Есте́р не ви́явила ні про наро́д свій, ні про місце свого наро́дження, бо Мордеха́й наказа́в їй, щоб цього вона не виявля́ла.

11 На всяк же день хождаше Мардохей по двору женскому, назирая, что Есфири случится.

А кожного дня Мордеха́й ходив до подві́р'я дому жіно́к, щоб дові́датись, як мається Есте́р та що́ вона робить.

12 Сие же бе время девиц входити ко царю, егда исполнятся дванадесять месяцей: тако бо наполняхуся дние украшения, шесть месяц во ароматех и в мастех женских, и шесть месяц намазующяся смирновым елеем,

А коли прихо́дила черга́ для кожної ді́вчини вхо́дити до царя Ахашверо́ша, коли кінча́лися дванадцять місяців устано́вленого поря́дку для жіно́к, — бо так виповня́лися дні їхнього причепу́рювання: шість місяців — мирровою оливою, а шість місяців па́хощами та іншим потрібним для причепурювання жіно́к, —

13 и тогда вхождаху ко цареви: и емуже аще речет привести ю, входит с ним купно из дому женскаго даже до дому царева:

то з тим ді́вчина прихо́дила до царя́: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жіно́к до дому царсько́го.

14 на вечер вхождаше и заутра возвращашеся в дом женский вторый, идеже Гай евнух царев хранитель жен, и не вхождаше паки ко царю, аще не будет позвана именем.

Ввечорі вона прихо́дила, а ра́нком вона верта́лася до другого дому жіно́к під руку Шаазґаза, царсько́го е́внуха, сто́рожа нало́жниць. Вона вже не вхо́дила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покли́кана за ім'я́м.

15 Егда же исполнися время Есфири дщери Аминадава, брата отца Мардохеова, (иже поял ю себе в дщере место, ) внити ко цареви, ничтоже преступи от сих, яже заповеда ей евнух хранитель жен: бе бо Есфирь обретающая благодать пред всеми зрящими ю.

А коли настала черга́ для Есте́ри, — дочки́ Авіхая, Мордеха́євого дядька, що взяв її собі за дочку́, — щоб іти до царя, вона нічого не жада́ла, як тільки того, що казав Геґай, царськи́й е́внух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив!

16 И вниде Есфирь ко царю Артаксерксу во вторыйнадесять месяц, иже есть Адар, в лето седмое царства его.

І була́ взя́та Есте́р до царя Ахашвероша, до царсько́го дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царюва́ння його́.

17 И возлюби царь Есфирь, и обрете благодать паче всех девиц, и возложи венец женский на главу ея.

І цар покоха́в Естер понад усіх жіно́к, і вона мала прихи́льність та ласку перед його обличчям понад усіх дівча́т, — і він поклав царську́ корону на її го́лову, і зробив її цари́цею замість Ва́шті.

18 И сотвори царь пир всем другом своим и силам седмь дний, и вознесе брак Есфирин, и сотвори отраду сущым во царствии его.

І спра́вив цар велику гости́ну для всіх своїх князі́в та своїх слуг, гостину для Есте́ри, і зробив поле́гшення для окру́г, і дав дару́нка за царсько́ю спроможністю.

19 Мардохей же служаше во дворе (цареве).

А коли збирали дівчат другий раз, то Мордеха́й сидів при царські́й брамі.

20 Есфирь же не поведа рода своего, (ни людий своих): сице бо заповеда ей Мардохей боятися Бога и творити заповеди Его, якоже бе с ним, Есфирь же не измени обычая своего.

Есте́р же не виявляла місця свого наро́дження та народу свого, як наказав був їй Мордеха́й, бо Есте́р вико́нувала Мордехаєве слово так, як коли була́ в нього на ви́хованні.

21 И опечалистася два евнуха царева началнейшии стражы тела его, яко предпочтен бысть Мардохей, и искаста убити Артаксеркса царя.

Тими днями, коли Мордеха́й сидів у царські́й брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські́ е́внухи зо сторожі́в поро́гів, — і заду́мували простягну́ти руку на царя Ахашверо́ша.

22 И возвестися слово Мардохею, и сказа Есфири: она же поведа царю, яже наветуют.

І стала відо́ма ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Есте́р, а Есте́р переказала цареві в імені Мордехая.

23 Царь же испыта дву евнуху, (и исповедаста, ) и обеси их. И повеле царь вписати на память в царстей книгохранителнице о благодеянии Мардохеове в похвалу.

І була́ розві́дана ця справа, і зна́йдено так, і ті обоє були́ пові́шені на ши́бениці. І було записане це в хро́ніці перед обличчям царськи́м.