Второе послание Петра 2
1 Быша же и лживии пророцы в людех, якоже и в вас будут лживии учителие, иже внесут ереси погибели, и искупльшаго их Владыки отметающеся, приводяще себе скору погибель.
А між людом були́ й неправдиві пророки, як і бу́дуть між вас учителі неправдиві, що впрова́дять згубні єресі, відречу́ться від Влади́ки, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.
2 И мнози последствуют их нечистотам, ихже ради путь истинный похулится.
І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься.
3 И в преумножении льстивых словес вас уловят: ихже суд искони не коснит, и погибель их не дремлет.
І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
4 Аще бо Бог аггелов согрешивших не пощаде, но пленицами мрака связав, предаде на суд мучимых блюсти: (Tartaroō g5020)
Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд; (Tartaroō g5020)
5 и перваго мира не пощаде, но осмаго Ноа правды проповедника сохрани, потоп миру нечествовавших наведе:
і Він не помилував першого світу, а зберіг само во́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних;
6 и грады Содомския и Гоморрския сжег, разорением осуди, образ хотящым нечествовати положив:
і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників,
7 и праведнаго Лота, обидима от беззаконных в нечистоте сожития, избави.
а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, —
8 Видением бо и слухом праведный, живый в них, день от дне душу праведну беззаконными делы мучаше:
бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, —
9 весть Господь благочестивыя от напасти избавляти, неправедники же на день судныи мучимы блюсти,
то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,
10 наипаче же вслед плотския похоти сквернения ходящыя и о господстве нерадящыя: продерзателе, себе угодницы, славы не трепещут хуляще:
а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,
11 идеже Ангели крепостию и силою больши суще, не терпят на ся от Господа укоризнен суд.
хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них.
12 Сии же, яко скоти животни естеством бывше в погибель и тлю, в нихже не разумеют хуляще, во истлении своем истлеют,
Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,
13 приемлюще мзду неправедну, сласть мняще вседневное насыщение, сквернители и порочницы, питающеся лестьми своими, ядуще с вами,
і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами.
14 очи имуще исполнь блудодеяния и непрестаемаго греха, прельщающе душы неутверждены, сердце научено лихоимству имуще, клятвы чада:
Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости.
15 оставльше правый путь заблудиша, последовавше пути Валаама Восорова, иже мзду неправедну возлюби,
Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости,
16 обличение же име своего беззакония: подяремник безгласен, человеческим гласом провещавшь, возбрани пророка безумие.
але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила.
17 Сии суть источницы безводни, облацы и мглы от ветр преносими, имже мрак темный во веки блюдется. (questioned)
Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви!
18 Прегордая бо суеты вещающе, прельщают в скверны плотския похоти, отбегающих всячески от них живущих во льсти,
Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.
19 свободу им обещавающе, сами раби суще тления: имже бо кто побежден бывает, сему и работен есть.
Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб.
20 Аще бо отбегше скверн мира в разум Господа и Спаса нашего Иисуса Христа, сими же паки сплетшеся побеждаеми бывают, быша им последняя горша первых.
Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого.
21 Лучше бо бе им не познати пути правды, нежели познавшым возвратитися вспять от преданныя им святыя заповеди.
Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді!
22 Случися бо им истинная притча: пес возвращься на свою блевотину, и: свиния, омывшися, в кал тинный.
Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“.
