< Четвертая книга Царств 19 >

1 И бысть егда услыша царь Езекиа, и раздра ризы своя, и облечеся во вретище, и вниде в дом Господень.
І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.
2 И посла Елиакима строителя, и Сомнаса книгочиа и старейшины жерцев облечены во вретище ко Исаии пророку сыну Амосову.
І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 И реша ему: сице глаголет Езекиа: день скорби и обличения и прогневания день сей, яко приидоша сынове даже до болезнорождения, и крепости несть раждающей:
І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!
4 аще како послушает Господь Бог твой всех словес Рапсаковых, егоже и посла царь Ассирийский господин его поносити Богу живому и хулити словесы, ихже слыша Господь Бог твой, и приими молитву о останце обретающемся.
Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.
5 И приидоша отроцы царя Езекии и ко Исаии.
І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 И рече им Исаиа: сице рцыте господину вашему: тако глаголет Господь: не убойся от лица словес, ихже слышал еси, имиже похулиша Мя отроцы царя Ассирийска:
І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
7 се, Аз даю ему духа, и услышит возвещение и возвратится в землю и свою: и низложу его оружием в земли и его.
Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.
8 И возвратися Рапсак и обрете и царя Ассирийска воююща на Ловну: услыша бо, яко отступи от Лахиса.
І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9 И слыша о Фараке цари Ефиопстем, глаголя: се, изыде ратоватися с тобою. И возвратися и посла послы ко Езекии, глаголя: тако рцыте Езекии царю Иудейску:
А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10 да не возносит тя Бог твой, на негоже ты надеешися глаголя: не имать предан быти Иерусалим в руце и царя Ассирийска:
„Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 се, ты слышал еси вся, елика и сотвориша царие Ассирийстии всем землем, еже прокляти их, и ты ли избудеши?
Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?
12 Еда избавляюще избавиша их и бози языков, ихже расточиша отцы и мои, Гозану и Харану, и Фаресу и сыны Едомли, иже во Фалассаре?
Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Где есть царь Емафов и царь и Арфадов? И где есть царь града Сепфаруима, Ана и Ава?
Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“
14 И прият царь Езекиа книги от руки послов и прочте я: и вниде в храм Господень, и разгну их Езекиа пред Господем,
І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.
15 и молися Езекиа пред Господем и рече: Господи Боже Израилев, седяй на Херувимех, Ты еси и Бог един бо всех царствиих земли, Ты сотворил еси небо и землю:
І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!
16 приклони, Господи, ухо Твое и услыши мя: отверзи, Господи, очи Твои и виждь, и услыши словеса Сеннахирима, яже посла поношая Тебе Богу живу:
Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
17 яко поистинне, Господи, опустошиша царие Ассирийстии языки,
Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.
18 и даша боги их на огнь, яко не бози беша, но дела руку человечу, древа и камения, и погубиша я:
І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
19 и ныне, Господи Боже наш, спаси ны из руки его, и уразумеют вся царствия земли, яко Ты еси Господь Бог един.
А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“
20 И посла Исаиа сын Амосов ко Езекии, глаголя: тако глаголет Господь Бог Сил, Бог Израилев: слышах, о нихже молился еси ко Мне, о Сеннахириме царе Ассирийсте.
І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
21 Сие слово, еже глагола Господь на него: уничижи тя и поругася тебе девица и дщи Сионя, над тобою главою своею покива дщи Иерусалимля:
Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!
22 кому поносил еси, и кого похулил еси? И на кого вознесл еси глас, и воздвигл еси на высоту очи твои? На Святаго Израилева.
Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!
23 Рукою послов твоих поносил еси Господу, и рекл еси: со множеством колесниц моих взыду аз на вышнюю часть горы Ливанския, и усеку величество от кедр ея и избранныя кипарисов ея, и прииду в средину чащи Кармилския:
Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.
24 аз изсуших, и пиях воды чуждыя, и опустоших стопами ног моих вся реки окрестныя:
Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!
25 еда не слышал еси? Издавна ю сотворих, от дний первых создах ю и принесох ю: и бысть в холмы преселников воююших грады тверды:
Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...
26 и живущии в них изнемогоша рукою, сотрясошася и постыдешася, быша (яко) трава селная, или злачно былие, злак иже на зданиих, и попрания противу стоящаго:
А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...
27 и седение твое, и исход твой, и вход твой разумех, и гнев твой на Мя,
І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.
28 занеже разгневался еси на Мя и шум твой вниде во ушы Мои, и вложу удицу Мою в ноздри твоя и бразду во устне твои, и возвращу тя по пути, имже пришел еси.
За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!
29 И сие тебе знамение, (Езекие): яждь в сие лето прозябающая самородная, и в лето второе прозябающая, и в лето третие сейте семена и жните, садите винограды, и да ясте плод их:
А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
30 и приложит спасшееся дому Иудова, оставшееся, корень доле, и сотворит плод горе,
А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.
31 яко из Иерусалима изыдет останок, и спасаемый из горы Сиони: ревность Господа Сил сотворит сие.
Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!
32 Сего ради тако глаголет Господь (Сил) на царя Ассирийска: не имать внити во град сей, и не имать устрелити нам стрелы, и не достигнет к нему щит, и не имать осыпати его землею:
Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!
33 но путем, имже прииде темже возвратится, и во град сей не имать внити, глаголет Господь,
Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!
34 и защищу град сей, еже спасти его Мене ради и Давида ради раба Моего.
І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!
35 И бысть в нощь ону, и сниде Ангел Господнь и уби от полка Ассирийскаго сто осмьдесят и пять тысящ. И восташа заутра, и се, вся трупия мертва.
І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!
36 И воста, и отиде, и возвратися Сеннахирим царь Ассирийский, и вселися в Ниневию.
А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.
37 И бысть ему кланяющуся во храме Месераха бога своего, и Адрамелех и Сарасар сынове его убиста его мечем: сами же бежаста в землю Араратску. И воцарися Асордан сын его вместо его.
І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

< Четвертая книга Царств 19 >