Четвертая книга Царств 20
1 Во днех онех разболеся Езекиа (царь) да смерти. И вниде к нему Исаиа пророк сын Амосов и рече к нему: тако глаголет Господь: заповеждь дому твоему, умреши бо ты и не будеши жив.
Тими днями смертельно захворі́в був Єзекія. І прийшов до нього Іса́я, Амо́сів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не ви́дужаєш“.
2 И обрати Езекиа лице свое ко стене и помолися ко Господу, глаголя:
А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:
3 Господи помяни ныне, яко истиною ходих пред Тобою и сердцем совершенным, и угодная пред очима Твоима сотворих. И плакася Езекиа плачем великим.
„О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та ці́лим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх“. І заплакав Єзекія ревним плаче́м.
4 И бяше Исаиа еще посреде двора, и бысть слово Господне к нему, глаголя:
І сталося, Ісая не вийшов ще з сере́дини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи:
5 возвратися и рцы Езекии вожду людий Моих: тако глаголет Господь Бог Давида отца твоего: услышах молитву твою и видех слезы твоя: се, Аз изцелю тя, и в день третий взыдеши в дом Господень:
„Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою! Ось Я вилікую тебе, — третього дня зі́йдеш ти до Господнього дому!
6 и приложу к летом твоим лет пятьнадесять, и от руки царя Ассирийска избавлю тя и град сей, и защищу град сей Мене ради и Давида ради раба Моего.
І до днів твоїх Я дода́м п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню́ це місто ради Себе та ради раба Свого Давида“.
7 И рече Исаиа: да возмут перевясло смоквей и да положат на вред, и изцелеет.
А Ісая сказав: „Візьміть грудку фіґ“. І взяли́ й поклали на того гнояка́, — і він ви́дужав...
8 И рече Езекиа ко Исаии: кое знамение, яко изцелит мя Господь и взыду в дом Господень в день третий?
І сказав Єзекія до Ісаї: „Який знак, що Господь мене ви́лікує, і що я третього дня зійду́ до Господнього дому?“
9 И рече Исаиа: сие знамение от Господа, яко сотворит Господь слово, еже глагола: (хощеши ли да) пойдет стень десять степений, или возвратится десять степений?
І сказав Ісая: „Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, — щоб пішла тінь уперед на десять ступені́в, чи щоб верну́лася на десять ступені́в?“
10 И рече Езекиа: удобно стени уклонитися десять степений: ни, но да возвратится стень на десять степений вспять.
І сказав Єзекія: „Легко тіні похили́тися вперед на десять ступені́в; ні, — а нехай тінь ве́рнеться назад на десять ступені́в!“
11 И возопи Исаиа пророк ко Господу, и возвратися стень по числу назад десять степений.
І кли́кнув пророк Ісая до Господа, і Він заверну́в тінь на ступеня́х, де вона спускалася на ступені́ Ахазові, на десять ступені́в...
12 Во время оно посла Мародах Валадан, сын Валаданов, царь Вавилонский, книги и дары ко Езекии: слыша бо, яко разболеся (царь) Езекиа.
Того ча́су послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа́ та дару́нка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворі́в.
13 И порадовася Езекиа о них, и показа им весь дом свой сокровищный, сребро и злато, и ароматы и елей добрый, и дом сосудов и елика обретошася в сокровищих его: и не бе места, егоже не показа им Езекиа в дому своем и во всей области своей.
І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбни́цю свою, — і срібло, і золото, і па́хощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знахо́дилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володі́нні своїм.
14 И вниде Исаиа пророк ко Езекии царю и рече к нему: что глаголаша мужие сии, и откуду приидоша к тебе? И рече Езекиа: от земли дальния приидоша ко мне, от Вавилона.
І прийшов пророк Іса́я до царя Єзекії та й сказав до нього: „Що́ говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе?“А Єзекія сказав: „Вони прийшли з далекого кра́ю, з Вавилону“.
15 И рече: что видеша в дому твоем? И рече Езекиа: вся, елика в дому моем, видеша: несть в дому моем, егоже им не показах, но и яже в сокровищих моих (видеша).
І той сказав: „Що́ вони бачили в домі твоїм?“І Єзекія сказав: „Усе, що в домі моїм, вони бачили, — не було речі, якої не показав би я їм у скарбни́цях своїх“,
16 И рече Исаиа ко Езекии: слыши слово Господне:
I сказав Ісая до Єзекії: „Послухай Господнього слова:
17 се, дние грядут, рече Господь, взята будут вся, яже в дому твоем, и вся, яже собраша отцы твои до дне сего, внидут в Вавилон: и не останется слово, еже рече Господь.
Ось прихо́дять дні, і все, що́ в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде ви́несене до Вавилону. Нічого не позоста́неться, говорить Господь!
18 И сынове твои, иже изыдут из тебе, ихже родиши, возмутся и будут скопцы в дому царя Вавилонскаго.
А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти поро́диш, де́кого заберуть, — і вони будуть є́внухами в палатах вавилонського царя!“
19 И рече Езекиа ко Исаии: благо слово Господне еже глагола: да будут мир во дни моя.
І сказав Єзекія до Ісаї: „Добре Господнє слово, яке ти сказав!“І подумав собі: „Так, мир та безпека буде за моїх днів!“
20 И прочая словес Езекиевых, и вся сила его, и елика сотвори, источник и водотечь, и введе воду во град, не се ли, сия написана в книзе словес дний царей Иудиных?
А решта діл Єзекії та вся лица́рськість його, і як він зробив ста́ва та водотя́га, і впровадив воду до міста, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
21 И успе Езекиа со отцы своими, и погребен бысть во граде Давидове. И воцарися Манассиа сын его вместо его.
І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасі́я.
