Јован 10
1 Заиста, заиста вам кажем: ко не улази на врата у тор овчији него прелази на другом месту он је лупеж и хајдук;
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 А који улази на врата јесте пастир овцама.
А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 Њему вратар отвара, и овце глас његов слушају, и своје овце зове по имену, и изгони их;
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 И кад своје овце истера, иде пред њима, и овце иду за њим, јер познају глас његов.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 А за туђином неће да иду, него беже од њега, јер не познају глас туђи.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 Ову причу каза им Исус, али они не разумеше шта то беше што им каза.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 Тада им рече Исус опет: Заиста, заиста вам кажем: ја сам врата к овцама.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 Сви колико их год дође пре мене лупежи су и хајдуци; али их овце не послушаше.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Ја сам врата; ко уђе кроза ме спашће се, и ући ће и изићи ће, и пашу ће наћи.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 Лупеж не долази низашта друго него да украде и убије и погуби; ја дођох да имају живот и изобиље.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 Ја сам пастир добри; пастир добри душу своју полаже за овце.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 А најамник, који није пастир, коме нису овце своје, види вука где иде, и оставља овце, и бежи: и вук зграби овце и распуди их;
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 А најамник бежи, јер је најамник и не мари за овце.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Ја сам пастир добри и знам своје, и моје мене знају.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Као што мене зна Отац и ја знам Оца; и душу своју полажем за овце.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 И друге овце имам које нису из овог тора, и оне ми ваља довести; и чуће глас мој, и биће једно стадо и један пастир.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 Зато ме Отац љуби, јер ја душу своју полажем да је опет узмем.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 Нико је не отима од мене, него је ја сам од себе полажем. Власт имам положити је и власт имам узети је опет. Ову сам заповест примио од Оца свог.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 Тада опет поста распра међу Јеврејима за ове речи.
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 Многи од њих говораху: У њему је ђаво, и полудео је; шта га слушате?
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 Други говораху: Ове речи нису лудога; зар може ђаво слепима очи отварати?
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 А беше тада празник обновљења у Јерусалиму, и беше зима.
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 И ходаше Исус у цркви по трему Соломуновом.
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 А Јевреји Га опколише, и говораху Му: Докле ћеш мучити душе наше? Ако си ти Христос, кажи нам слободно.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 Исус им одговори: Ја вам казах, па не верујете. Дела која творим ја у име Оца свог она сведоче за ме.
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 Али ви не верујете; јер нисте од мојих оваца, као што вам казах.
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 Овце моје слушају глас мој, и ја познајем њих, и за мном иду.
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
29 Отац мој који ми их даде већи је од свих; и нико их не може отети из руке Оца мог.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 Ја и Отац једно смо.
Я й Отець — Ми одне!“
31 А Јевреји опет узеше камење да Га убију.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 Исус им одговори: Многа вам добра дела јавих од Оца свог; за које од оних дела бацате камење на ме?
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 Одговорише Му Јевреји говорећи: За добро дело не бацамо камење на те, него за хулу на Бога, што ти, човек будући, градиш се Бог.
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 Исус им одговори: Не стоји ли написано у закону вашем: Ја рекох: богови сте?
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 Ако оне назва боговима којима реч Божија би, и писмо се не може покварити;
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 Како ви говорите Ономе ког Отац посвети и посла на свет: Хулу на Бога говориш, што рекох: Ја сам Син Божји?
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 Ако не творим дела Оца свог не верујте ми.
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 Ако ли творим, ако мени и не верујете, делима мојим верујте, да познате и верујете да је Отац у мени и ја у Њему.
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 Тада опет гледаху да Га ухвате; али им се измаче из руку.
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 И отиде опет преко Јордана на оно место где Јован пре крштаваше; и оста онде.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 И многи дођоше к Њему и говораху: Јован не учини ни једног чуда, али све што каза Јован за Овог истина беше.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 И многи вероваше Га онде.
І багато-хто ввірували в Нього там.
