< Псалтирь 50 >

1 Псалом Асафа. Бог Богов, Господь возглаголал и призывает землю, от восхода солнца до запада.
Псалом Асафів.
2 С Сиона, который есть верх красоты, является Бог,
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 грядет Бог наш, и не в безмолвии: пред Ним огонь поядающий, и вокруг Его сильная буря.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Он призывает свыше небо и землю, судить народ Свой:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “соберите ко Мне святых Моих, вступивших в завет со Мною при жертве”.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 И небеса провозгласят правду Его, ибо судия сей есть Бог.
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “Слушай, народ Мой, Я буду говорить; Израиль! Я буду свидетельствовать против тебя: Я Бог, твой Бог.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Не за жертвы твои Я буду укорять тебя; всесожжения твои всегда предо Мною;
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 не приму тельца из дома твоего, ни козлов из дворов твоих,
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 ибо Мои все звери в лесу, и скот на тысяче гор,
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 знаю всех птиц на горах, и животные на полях предо Мною.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Если бы Я взалкал, то не сказал бы тебе, ибо Моя вселенная и все, что наполняет ее.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Ем ли Я мясо волов и пью ли кровь козлов?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Принеси в жертву Богу хвалу и воздай Всевышнему обеты твои,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 и призови Меня в день скорби; Я избавлю тебя, и ты прославишь Меня”.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Грешнику же говорит Бог: “что ты проповедуешь уставы Мои и берешь завет Мой в уста твои,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 а сам ненавидишь наставление Мое и слова Мои бросаешь за себя?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 когда видишь вора, сходишься с ним, и с прелюбодеями сообщаешься;
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 уста твои открываешь на злословие, и язык твой сплетает коварство;
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 сидишь и говоришь на брата твоего, на сына матери твоей клевещешь;
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 ты это делал, и Я молчал; ты подумал, что Я такой же, как ты. Изобличу тебя и представлю пред глаза твои грехи твои.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Уразумейте это, забывающие Бога, дабы Я не восхитил, - и не будет избавляющего.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Кто приносит в жертву хвалу, тот чтит Меня, и кто наблюдает за путем своим, тому явлю Я спасение Божие”.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“

< Псалтирь 50 >