Псалтирь 49
1 Начальнику хора. Сынов Кореевых. Псалом. Слушайте сие, все народы; внимайте сему, все живущие во вселенной, -
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 и простые и знатные, богатый, равно как бедный.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Уста мои изрекут премудрость, и размышления сердца моего - знание.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Приклоню ухо мое к притче, на гуслях открою загадку мою:
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 “для чего бояться мне во дни бедствия, когда беззаконие путей моих окружит меня?”
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Надеющиеся на силы свои и хвалящиеся множеством богатства своего!
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 человек никак не искупит брата своего и не даст Богу выкупа за него:
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 дорога цена искупления души их, и не будет того вовек,
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 чтобы остался кто жить навсегда и не увидел могилы.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Каждый видит, что и мудрые умирают, равно как и невежды и бессмысленные погибают и оставляют имущество свое другим.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 В мыслях у них, что домы их вечны, и что жилища их в род и род, и земли свои они называют своими именами.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Но человек в чести не пребудет; он уподобится животным, которые погибают.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Этот путь их есть безумие их, хотя последующие за ними одобряют мнение их.
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Как овец, заключат их в преисподнюю; смерть будет пасти их, и наутро праведники будут владычествовать над ними; сила их истощится; могила - жилище их. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Не бойся, когда богатеет человек, когда слава дома его умножается:
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 ибо умирая не возьмет ничего; не пойдет за ним слава его;
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 хотя при жизни он ублажает душу свою, и прославляют тебя, что ты удовлетворяешь себе,
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 но он пойдет к роду отцов своих, которые никогда не увидят света.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Человек, который в чести и неразумен, подобен животным, которые погибают.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
