Псалтирь 40

1 Начальнику хора. Псалом Давида. Твердо уповал я на Господа, и Он приклонился ко мне и услышал вопль мой;

Керівнику хору. Псалом Давидів. Непохитно я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене й почув моє волання.

2 извлек меня из страшного рва, из тинистого болота, и поставил на камне ноги мои и утвердил стопы мои;

Він підняв мене зі згубної ями, із багнистої трясовини. Він поставив мої ноги на скелі, непохитними зробив мої стопи.

3 и вложил в уста мои новую песнь - хвалу Богу нашему. Увидят многие и убоятся и будут уповать на Господа.

І вклав Він в уста мої нову пісню – хвалу нашому Богові. Багато хто побачить це й наповниться страхом, і на Господа покладатися буде.

4 Блажен человек, который на Господа возлагает надежду свою и не обращается к гордым и к уклоняющимся ко лжи.

Блаженний той, хто поклав свою надію на Господа й хто не звертається до пихатих і схильних до брехні.

5 Много соделал Ты, Господи, Боже мой: о чудесах и помышлениях Твоих о нас - кто уподобится Тебе! - хотел бы я проповедывать и говорить, но они превышают число.

Численні чудеса, які Ти, Господи, Боже мій, здійснив, і задуми Твої щодо нас! Немає того, хто став би нарівні з Тобою! Я сповіщав би та розповідав [про них], [та] настільки численні вони, що не переповісти.

6 Жертвы и приношения Ты не восхотел; Ты открыл мне уши; всесожжения и жертвы за грех Ты не потребовал.

Не забажав Ти ані жертви, ані дару, та вуха мої зробив чуйними. Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав.

7 Тогда я сказал: вот, иду; в свитке книжном написано о мне:

Тоді сказав я: «Ось я прийшов, у сувої книги написано про мене.

8 я желаю исполнить волю Твою, Боже мой, и закон Твой у меня в сердце.

Я бажаю виконати Твою волю, мій Боже, і Закон Твій у нутрі моєму».

9 Я возвещал правду Твою в собрании великом; я не возбранял устам моим: Ты, Господи, знаешь.

Я звіщав правду у великому зібранні; вуст своїх я не стуляв – Ти, Господи, знаєш.

10 Правды Твоей не скрывал в сердце моем, возвещал верность Твою и спасение Твое, не утаивал милости Твоей и истины Твоей пред собранием великим.

Праведність Твою я не приховував у моєму серці, говорив про вірність Твою й спасіння Твоє. Не затаїв я милості й істини Твоєї перед великим зібранням.

11 Не удерживай, Господи, щедрот Твоих от меня; милость Твоя и истина Твоя да охраняют меня непрестанно,

Ти ж, Господи, не стримуй Свого милосердя від мене, Твоя милість та істина нехай завжди мене оберігають.

12 ибо окружили меня беды неисчислимые; постигли меня беззакония мои, так что видеть не могу: их более, нежели волос на голове моей; сердце мое оставило меня.

Бо оточили мене біди – немає їм ліку! Настигли мене беззаконня мої, так що не можу я бачити. Вони стали численнішими за волосся на моїй голові; серце моє завмерло.

13 Благоволи, Господи, избавить меня; Господи! поспеши на помощь мне.

Нехай бажанням [Твоїм], Господи, буде визволити мене! Господи, поспіши мені на допомогу!

14 Да постыдятся и посрамятся все, ищущие погибели душе моей! Да будут обращены назад и преданы посмеянию желающие мне зла!

Нехай посоромляться й ганьбою вкриються ті, хто шукає душі моєї, щоб забрати її. Нехай відсахнуться назад і спіткнуться ті, хто бажає мені зла.

15 Да смятутся от посрамления своего говорящие мне: “хорошо! хорошо!”

Нехай вжахнуться через свій сором ті, що говорять мені: «Ага! Ага!»

16 Да радуются и веселятся Тобою все ищущие Тебя, и любящие спасение Твое да говорят непрестанно: “велик Господь!”

Нехай же веселяться й радіють Тобою всі, хто шукає Тебе. Нехай ті, хто любить спасіння Твоє, говорять безупинно: «Звеличився Господь!»

17 Я же беден и нищ, но Господь печется о мне. Ты - помощь моя и избавитель мой, Боже мой! не замедли.

Я ж принижений та бідний, нехай Владика думає про мене. Ти – Допомога моя і Визволитель мій; Боже мій, не зволікай!