Псалтирь 39
1 Начальнику хора, Идифуму. Псалом Давида. Я сказал: буду я наблюдать за путями моими, чтобы не согрешать мне языком моим; буду обуздывать уста мои, доколе нечестивый предо мною.
Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».
2 Я был нем и безгласен, и молчал даже о добром; и скорбь моя подвиглась.
Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,
3 Воспламенилось сердце мое во мне; в мыслях моих возгорелся огонь; я стал говорить языком моим:
серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:
4 скажи мне, Господи, кончину мою и число дней моих, какое оно, дабы я знал, какой век мой.
«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.
5 Вот, Ты дал мне дни, как пяди, и век мой как ничто пред Тобою. Подлинно, совершенная суета - всякий человек живущий.
Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)
6 Подлинно, человек ходит подобно призраку; напрасно он суетится, собирает и не знает, кому достанется то.
Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.
7 И ныне чего ожидать мне, Господи? надежда моя - на Тебя.
Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.
8 От всех беззаконий моих избавь меня, не предавай меня на поругание безумному.
Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.
9 Я стал нем, не открываю уст моих; потому что Ты соделал это.
Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.
10 Отклони от меня удары Твои; я исчезаю от поражающей руки Твоей.
Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.
11 Если Ты обличениями будешь наказывать человека за преступления, то рассыплется, как от моли, краса его. Так, суетен всякий человек!
Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)
12 Услышь, Господи, молитву мою и внемли воплю моему; не будь безмолвен к слезам моим, ибо странник я у Тебя и пришлец, как и все отцы мои.
Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.
13 Отступи от меня, чтобы я мог подкрепиться, прежде нежели отойду и не будет меня.
Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».
