От Луки 24
1 В первый же день недели, очень рано, неся приготовленные ароматы, пришли они ко гробу, и вместе с ними некоторые другие;
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 но нашли камень отваленным от гроба.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 И, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 Когда же недоумевали они о сем, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 И когда они были в страхе и наклонили лица свои к земле, сказали им: что вы ищете живого между мертвыми?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Его нет здесь: Он воскрес; вспомните, как Он говорил вам, когда был еще в Галилее,
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 сказывая, что Сыну Человеческому надлежит быть предану в руки человеков грешников, и быть распяту, и в третий день воскреснуть.
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 И вспомнили они слова Его;
І згадали вони ті слова́ Його!
9 и, возвратившись от гроба, возвестили все это одиннадцати и всем прочим.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 То были Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие с ними, которые сказали о сем Апостолам.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 И показались им слова их пустыми, и не поверили им.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 Но Петр, встав, побежал ко гробу и, наклонившись, увидел только пелены лежащие, и пошел назад, дивясь сам в себе происшедшему.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 В тот же день двое из них шли в селение, отстоящее стадий на шестьдесят от Иерусалима, называемое Эммаус;
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 и разговаривали между собою о всех сих событиях.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 И когда они разговаривали и рассуждали между собою, и Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 Но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 Он же сказал им: о чем это вы, идя, рассуждаете между собою, и отчего вы печальны?
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 Один из них, именем Клеопа, сказал Ему в ответ: неужели Ты один из пришедших в Иерусалим не знаешь о происшедшем в нем в эти дни?
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 И сказал им: о чем? Они сказали Ему: что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;
І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 А мы надеялись было, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля; но со всем тем, уже третий день ныне, как это произошло.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 Но и некоторые женщины из наших изумили нас: они были рано у гроба
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 и не нашли тела Его и, придя, сказывали, что они видели и явление Ангелов, которые говорят, что Он жив.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 И пошли некоторые из наших ко гробу и нашли так, как и женщины говорили, но Его не видели.
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 Тогда Он сказал им: о, несмысленные и медлительные сердцем, чтобы веровать всему, что предсказывали пророки!
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 Не так ли надлежало пострадать Христу и войти в славу Свою?
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 И, начав от Моисея, из всех пророков изъяснял им сказанное о Нем во всем Писании.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 И приблизились они к тому селению, в которое шли; и Он показывал им вид, что хочет идти далее.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 Но они удерживали Его, говоря: останься с нами, потому что день уже склонился к вечеру. И Он вошел и остался с ними.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 И когда Он возлежал с ними, то, взяв хлеб, благословил, преломил и подал им.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 Тогда открылись у них глаза, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 И они сказали друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам на дороге и когда изъяснял нам Писание?
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 И, встав в тот же час, возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать Апостолов и бывших с ними,
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 которые говорили, что Господь истинно воскрес и явился Симону.
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 И они рассказывали о происшедшем на пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 Когда они говорили о сем, Сам Иисус стал посреди них и сказал им: мир вам.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 Они, смутившись и испугавшись, подумали, что видят духа.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 Но Он сказал им: что смущаетесь, и для чего такие мысли входят в сердца ваши?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои; это Я Сам; осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня.
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 И, сказав это, показал им руки и ноги.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 Когда же они от радости еще не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 Они подали Ему часть печеной рыбы и сотового меда.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 И, взяв, ел пред ними.
І, взявши, Він їв перед ними.
44 И сказал им: вот то, о чем Я вам говорил, еще быв с вами, что надлежит исполниться всему, написанному о Мне в законе Моисеевом и в пророках и псалмах.
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 И сказал им: так написано, и так надлежало пострадать Христу, и воскреснуть из мертвых в третий день,
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 и проповедану быть во имя Его покаянию и прощению грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 Вы же свидетели сему.
А ви свідки того́.
49 И Я пошлю обетование Отца Моего на вас; вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше.
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 И вывел их вон из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 И, когда благословлял их, стал отдаляться от них и возноситься на небо.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 Они поклонились Ему и возвратились в Иерусалим с великою радостью.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 И пребывали всегда в храме, прославляя и благословляя Бога. Аминь
І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
