От Луки 23
1 И поднялось все множество их, и повели Его к Пилату,
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 и начали обвинять Его, говоря: мы нашли, что Он развращает народ наш и запрещает давать подать кесарю, называя Себя Христом Царем.
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он сказал ему в ответ: ты говоришь.
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 Пилат сказал первосвященникам и народу: я не нахожу никакой вины в этом человеке.
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 Но они настаивали, говоря, что Он возмущает народ, уча по всей Иудее, начиная от Галилеи до сего места.
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 Пилат, услышав о Галилее, спросил: разве Он Галилеянин?
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 И, узнав, что Он из области Иродовой, послал Его к Ироду, который в эти дни был также в Иерусалиме.
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, ибо давно желал видеть Его, потому что много слышал о Нем, и надеялся увидеть от Него какое-нибудь чудо,
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 и предлагал Ему многие вопросы, но Он ничего не отвечал ему.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 Первосвященники же и книжники стояли и усильно обвиняли Его.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 Но Ирод со своими воинами, уничижив Его и насмеявшись над Ним, одел Его в светлую одежду и отослал обратно к Пилату.
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 И сделались в тот день Пилат и Ирод друзьями между собою, ибо прежде были во вражде друг с другом.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 Пилат же, созвав первосвященников и начальников и народ,
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 сказал им: вы привели ко мне человека сего, как развращающего народ; и вот, я при вас исследовал и не нашел человека сего виновным ни в чем том, в чем вы обвиняете Его;
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 и Ирод также, ибо я посылал Его к нему; и ничего не найдено в Нем достойного смерти;
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 итак, наказав Его, отпущу.
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 А ему и нужно было для праздника отпустить им одного узника.
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 Но весь народ стал кричать: смерть Ему! а отпусти нам Варавву.
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 Варавва был посажен в темницу за произведенное в городе возмущение и убийство.
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Пилат снова возвысил голос, желая отпустить Иисуса.
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 Но они кричали: распни, распни Его!
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 Он в третий раз сказал им: какое же зло сделал Он? я ничего достойного смерти не нашел в Нем; итак, наказав Его, отпущу.
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 Но они продолжали с великим криком требовать, чтобы Он был распят; и превозмог крик их и первосвященников.
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 И Пилат решил быть по прошению их,
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 и отпустил им посаженного за возмущение и убийство в темницу, которого они просили; а Иисуса предал в их волю.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 И когда повели Его, то, захватив некоего Симона Киринеянина, шедшего с поля, возложили на него крест, чтобы нес за Иисусом.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 И шло за Ним великое множество народа и женщин, которые плакали и рыдали о Нем.
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 Иисус же, обратившись к ним, сказал: дщери Иерусалимские! не плачьте обо Мне, но плачьте о себе и о детях ваших,
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 ибо приходят дни, в которые скажут: блаженны неплодные, и утробы неродившие, и сосцы непитавшие!
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 тогда начнут говорить горам: падите на нас! и холмам: покройте нас!
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 Ибо если с зеленеющим деревом это делают, то с сухим что будет?
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 Вели с Ним на смерть и двух злодеев.
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 И когда пришли на место, называемое Лобное, там распяли Его и злодеев, одного по правую, а другого по левую сторону.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Иисус же говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают. И делили одежды Его, бросая жребий.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 И стоял народ и смотрел. Насмехались же вместе с ними и начальники, говоря: других спасал; пусть спасет Себя Самого, если Он Христос, избранный Божий.
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 Также и воины ругались над Ним, подходя и поднося Ему уксус
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 и говоря: если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого.
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 И была над Ним надпись, написанная словами греческими, римскими и еврейскими: Сей есть Царь Иудейский.
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 Один из повешенных злодеев злословил Его и говорил: если Ты Христос, спаси Себя и нас.
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 Другой же, напротив, унимал его и говорил: или ты не боишься Бога, когда и сам осужден на то же?
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 и мы осуждены справедливо, потому что достойное по делам нашим приняли, а Он ничего худого не сделал.
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 И сказал Иисусу: помяни меня, Господи, когда приидешь в Царствие Твое!
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 И сказал ему Иисус: истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю.
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 Было же около шестого часа дня, и сделалась тьма по всей земле до часа девятого:
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 и померкло солнце, и завеса в храме разодралась по средине.
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 Иисус, возгласив громким голосом, сказал: Отче! в руки Твои предаю дух Мой. И, сие сказав, испустил дух.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 Сотник же, видев происходившее, прославил Бога и сказал: истинно человек этот был праведник.
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 И весь народ, сшедшийся на сие зрелище, видя происходившее, возвращался, бия себя в грудь.
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 Все же, знавшие Его, и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 Тогда некто, именем Иосиф, член совета, человек добрый и правдивый,
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 не участвовавший в совете и в деле их; из Аримафеи, города Иудейского, ожидавший также Царствия Божия,
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 пришел к Пилату и просил тела Иисусова;
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 и, сняв его, обвил плащаницею и положил его в гробе, высеченном в скале, где еще никто не был положен.
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 День тот был пятница, и наступала суббота.
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 Последовали также и женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, и смотрели гроб, и как полагалось тело Его;
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 возвратившись же, приготовили благовония и масти; и в субботу остались в покое по заповеди.
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
