От Луки 14

1 Случилось Ему в субботу придти в дом одного из начальников фарисейских вкусить хлеба, и они наблюдали за Ним.

Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.

2 И вот, предстал пред Него человек, страждущий водяною болезнью.

І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.

3 По сему случаю Иисус спросил законников и фарисеев: позволительно ли врачевать в субботу?

Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв: ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?

4 Они молчали. И, прикоснувшись, исцелил его и отпустил.

Але вони мовчали. Тоді [Ісус], доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.

5 При сем сказал им: если у кого из вас осел или вол упадет в колодезь, не тотчас ли вытащит его и в субботу?

До них же промовив: ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?

6 И не могли отвечать Ему на это.

Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.

7 Замечая же, как званые выбирали первые места, сказал им притчу:

Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:

8 когда ты будешь позван кем на брак, не садись на первое место, чтобы не случился кто из званых им почетнее тебя,

«Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.

9 и звавший тебя и его, подойдя, не сказал бы тебе: уступи ему место; и тогда со стыдом должен будешь занять последнее место.

Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.

10 Но когда зван будешь, придя, садись на последнее место, чтобы звавший тебя, подойдя, сказал: друг! пересядь выше; тогда будет тебе честь пред сидящими с тобою,

Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.

11 ибо всякий возвышающий сам себя унижен будет, а унижающий себя возвысится.

Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».

12 Сказал же и позвавшему Его: когда делаешь обед или ужин, не зови друзей твоих, ни братьев твоих, ни родственников твоих, ни соседей богатых, чтобы и они тебя когда не позвали, и не получил ты воздаяния.

Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.

13 Но, когда делаешь пир, зови нищих, увечных, хромых, слепых,

Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.

14 и блажен будешь, что они не могут воздать тебе, ибо воздастся тебе в воскресение праведных.

І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».

15 Услышав это, некто из возлежащих с Ним сказал Ему: блажен, кто вкусит хлеба в Царствии Божием!

Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив: ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.

16 Он же сказал ему: один человек сделал большой ужин и звал многих,

Ісус у відповідь сказав: ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.

17 и когда наступило время ужина, послал раба своего сказать званым: идите, ибо уже все готово.

Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».

18 И начали все, как бы сговорившись, извиняться. Первый сказал ему: я купил землю и мне нужно пойти посмотреть ее; прошу тебя, извини меня.

Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»

19 Другой сказал: я купил пять пар волов и иду испытать их; прошу тебя, извини меня.

Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»

20 Третий сказал: я женился и потому не могу придти.

Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»

21 И, возвратившись, раб тот донес о сем господину своему. Тогда, разгневавшись, хозяин дома сказал рабу своему: пойди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда нищих, увечных, хромых и слепых.

Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».

22 И сказал раб: господин! исполнено, как приказал ты, и еще есть место.

І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».

23 Господин сказал рабу: пойди по дорогам и изгородям и убеди придти, чтобы наполнился дом мой.

Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.

24 Ибо сказываю вам, что никто из тех званых не вкусит моего ужина, ибо много званых, но мало избранных.

Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».

25 С Ним шло множество народа; и Он, обратившись, сказал им:

Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:

26 если кто приходит ко Мне и не возненавидит отца своего и матери, и жены и детей, и братьев и сестер, а притом и самой жизни своей, тот не может быть Моим учеником;

«Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.

27 и кто не несет креста своего и идет за Мною, не может быть Моим учеником.

Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.

28 Ибо кто из вас, желая построить башню, не сядет прежде и не вычислит издержек, имеет ли он, что нужно для совершения ее,

Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.

29 дабы, когда положит основание и не возможет совершить, все видящие не стали смеяться над ним,

Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,

30 говоря: этот человек начал строить и не мог окончить?

кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“

31 Или какой царь, идя на войну против другого царя, не сядет и не посоветуется прежде, силен ли он с десятью тысячами противостать идущему на него с двадцатью тысячами?

Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?

32 Иначе, пока тот еще далеко, он пошлет к нему посольство просить о мире.

Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.

33 Так всякий из вас, кто не отрешится от всего, что имеет, не может быть Моим учеником.

Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34 Соль - добрая вещь; но если соль потеряет силу, чем исправить ее?

Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?

35 ни в землю, ни в навоз не годится; вон выбрасывают ее. Кто имеет уши слышать, да слышит!

Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»