Лука 22
1 Празникул Азимелор, нумит Паштеле, се апропия.
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий кэутау ун мижлок кум сэ омоаре пе Исус; кэч се темяу де нород.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 Дар Сатана а интрат ын Иуда, зис ши Искариотянул, каре ера дин нумэрул челор дойспрезече.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 Иуда с-а дус сэ се ынцелягэ ку преоций чей май де сямэ ши ку кэпетенииле стрэжерилор Темплулуй кум сэ-Л дя ын мыниле лор.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 Ей с-ау букурат ши ау кэзут ла ынвоялэ сэ-й дя бань.
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6 Дупэ че ле-а фэгэдуит кэ ли-Л ва да ын мынь, Иуда кэута ун прилеж нимерит сэ дя пе Исус ын мыниле лор, фэрэ штиря нородулуй.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 Зиуа Празникулуй Азимелор, ын каре требуяу жертфите Паштеле, а венит.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 Ши Исус а тримис пе Петру ши пе Иоан ши ле-а зис: „Дучеци-вэ де прегэтици-не Паштеле, ка сэ мынкэм.”
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9 „Унде воешть сэ прегэтим?” Л-ау ынтребат ей.
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 Ел ле-а рэспунс: „Ятэ, кынд вець интра ын четате, вэ ва еши ынаинте ун ом, дукынд ун урчор ку апэ; мерӂець дупэ ел ын каса ын каре ва интра
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 ши спунець стэпынулуй касей: ‘Ынвэцэторул ыць зиче: «Унде есте одая пентру оаспець, ын каре сэ мэнынк Паштеле ку ученичий Мей?»’
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12 Ши аре сэ вэ арате о одае маре де сус, аштернутэ гата: аколо сэ прегэтиць Паштеле.”
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 Ей ау плекат ши ау гэсит аша кум ле спусесе Ел. Ши ау прегэтит Паштеле.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 Кынд а сосит часул, Исус а шезут ла масэ ку чей дойспрезече апостоль.
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15 Ел ле-а зис: „Ам дорит мулт сэ мэнынк Паштеле ачестя ку вой ынаинте де патима Мя;
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 кэч вэ спун кэ, де акум ынколо, ну ле вой май мынка пынэла ымплиниря лор ын Ымпэрэция луй Думнезеу.”
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 Ши а луат ун пахар, а мулцумит луй Думнезеу ши а зис: „Луаць пахарул ачеста ши ымпэрцици-л ынтре вой,
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18 пентру кэ вэ спункэ ну вой май бя де акум ынколо дин родул вицей, пынэ кынд ва вени Ымпэрэция луй Думнезеу.”
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 Апой а луат пыне ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, а фрынт-о ши ле-а дат-о зикынд: „Ачеста есте трупул Меу, каре се дэ пентру вой; сэ фачець лукрул ачестаспре помениря Мя.”
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 Тот астфел, дупэ че ау мынкат, а луат пахарул ши ли л-а дат, зикынд: „Ачестпахар есте легэмынтул чел ноу, фэкут ын сынӂеле Меу, каре се варсэ пентру вой.”
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 „Дар ятэ кэ мына вынзэторулуй Меу есте ку Мине ла маса ачаста.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 Негрешит, Фиул омулуй Се дуче дупэ куместе рындуит. Дар вай де омул ачела прин каре есте вындут Ел!”
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 Ши ау ынчепут сэ се ынтребе уний пе алций чине дин ей сэ фие ачела каре ва фаче лукрул ачеста.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24 Ынтре апостоль с-а искат ши о чартэ, ка сэ штие каре дин ей авя сэ фие сокотит ка чел май маре.
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 Исус ле-а зис: „Ымпэраций нямурилор домнеск песте еле ши, челор че ле стэпынеск, ли се дэ нумеле де бинефэкэторь.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26 Войсэ ну фиць аша. Чичел май маре динтре вой сэ фие ка чел май мик ши чел че кырмуеште, ка чел че служеште.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 Кэчкаре есте май маре: чине стэ ла масэ сау чине служеште ла масэ? Ну чине стэ ла масэ? Ши Еутотушь сунт ын мижлокул востру ка чел че служеште ла масэ.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 Вой сунтець ачея каре аць рэмас неконтенит ку Мине ын ынчеркэрилеМеле.
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 Де ачея вэпрегэтеск Ымпэрэция, дупэ кум Татэл Меу Мь-а прегэтит-о Мие,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 касэ мынкаць ши сэ бець ла маса Мя ын Ымпэрэция Мя ши сэшедець пе скауне де домние, ка сэ жудекаць пе челе доуэспрезече семинций але луй Исраел.”
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 Домнул а зис: „Симоне, Симоне, Сатанав-а черут сэ вэ чарнэка грыул.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32 Дар ЕуМ-ам ругат пентру тине, ка сэ ну се пярдэ крединца та ши, дупэ че тевей ынтоарче ла Думнезеу, сэ ынтэрешть пе фраций тэй.”
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 „Доамне”, Й-а зис Петру, „ку Тине сунт гата сэ мерг кяр ши ын темницэ ши ла моарте.”
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 Ши Исус й-а зис: „Петре, ыць спун кэ ну ва кынта астэзь кокошул, пынэ те вей лепэда де трей орь кэ ну Мэ куношть.”
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 Апой, ле-а май зис: „Кынд в-ам тримис фэрэ пунгэ, фэрэ трайстэ ши фэрэ ынкэлцэминте, аць дус вой липсэ де чева?” „Де нимик”, Й-ау рэспунс ей.
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 Ши Ел ле-а зис: „Акум, димпотривэ, чине аре о пунгэ с-о я; чине аре о трайстэ де асеменя с-о я ши чине н-аре сабие сэ-шь вындэ хайна ши сэ-шь кумпере о сабие.
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 Кэч вэ спун кэ требуе сэ се ымплиняскэ ку Мине ачесте кувинте скрисе: ‘Ела фост пус ын нумэрул челор фэрэделеӂе.’ Ши лукруриле привитоаре ла Мине сунт гата сэ се ымплиняскэ.”
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 „Доамне”, Й-ау зис ей, „ятэ аич доуэ сэбий.” Ши Ел ле-а зис: „Дестул!”
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39 Дупэ че а ешит афарэ, С-а дус, ка де обичей, ын Мунтеле Мэслинилор. Ученичий Луй ау мерс дупэ Ел.
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 Кынд а ажунс ла локул ачела, ле-а зис: „Ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 Апой С-а депэртат де ей ка ла о арункэтурэ де пятрэ, а ынӂенункят ши а ынчепут сэ Се роаӂе,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42 зикынд: „Татэ, дакэ воешть, депэртязэ пахарул ачеста де ла Мине! Тотушь факэ-се нувоя Мя, чи а Та.”
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 Атунч И с-а арэтат ун ынӂер дин чер, ка сэ-Л ынтэряскэ.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 А ажунс ынтр-ун кин ка де моарте ши а ынчепут сэ Се роаӂе ши май фербинте; ши судоаря И се фэкусе ка ниште пикэтурь марь де сынӂе, каре кэдяу пе пэмынт.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 Дупэ че С-а ругат, С-а скулат ши а венит ла ученичь; й-а гэсит адормиць де ынтристаре
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 ши ле-а зис: „Пентру че дормиць? Скулаци-вэ ши ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 Пе кынд грэя Ел ынкэ, ятэ кэ а венит о глоатэ. Ши чел че се кема Иуда, унул дин чей дойспрезече, мерӂя ын фрунтя лор. Ел с-а апропият де Исус, ка сэ-Л сэруте.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48 Ши Исус й-а зис: „Иудо, ку о сэрутаре винзь ту пе Фиул омулуй?”
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 Чей че ерау ку Исус ау вэзут че авя сэ се ынтымпле ши ау зис: „Доамне, сэ ловим ку сабия?”
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 Ши унул дин ей а ловит пе робул марелуй преот ши й-а тэят урекя дряптэ.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 Дар Исус а луат кувынтул ши а зис: „Лэсаци-й! Пынэ аич!” Ши С-а атинс де урекя омулуй ачелуя ши л-а виндекат.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 Исус а зис апой преоцилор челор май де сямэ, кэпетениилор стрэжерилор Темплулуй ши бэтрынилор, каре венисерэ ымпотрива Луй: „Аць ешит дупэ Мине ка дупэ ун тылхар, ку сэбий ши ку чомеӂе?
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 Ын тоате зилеле ерам ку вой ын Темплу, ши н-аць пус мына пе Мине. Дарачеста есте часул востру ши путеря ынтунерикулуй.”
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 Дупэ че ау пус мына пе Исус, Л-ау дус ши Л-ау бэгат ын каса марелуй преот. Петру мерӂя дупэ Ел де департе.
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55 Ау апринс ун фок ын мижлокул курций ши ау шезут жос. Петру с-а ашезат ши ел принтре ей.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56 О служникэ л-а вэзут кум шедя ла пара фокулуй, с-а уйтат цинтэ ла ел ши а зис: „Ши омул ачеста ера ку Ел.”
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57 Дар Петру с-а лепэдат ши а зис: „Фемее, ну-Л куноск.”
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58 Песте пуцин, л-а вэзут ун алтул ши а зис: „Ши ту ешть унул дин оамений ачея.” Яр Петру а зис: „Омуле, ну сунт динтре ей.”
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59 Кам дупэ ун час, ун алтул ынтэря ачелашь лукру ши зичя: „Ну май ынкапе ындоялэ кэ ши омул ачеста ера ку Ел, кэч есте галилеян.”
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60 Петру а рэспунс: „Омуле, ну штиу че зичь.” Кяр ын клипа ачея, пе кынд ворбя ел ынкэ, а кынтат кокошул.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61 Домнул С-а ынторс ши С-а уйтат цинтэ ла Петру. Ши Петру шь-а адус аминте де ворба пе каре й-о спусесе Домнул: „Ынаинтека сэ кынте кокошул, те вей лепэда де Мине де трей орь.”
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62 Ши а ешит афарэ ши а плынс ку амар.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63 Оамений каре пэзяу пе Исус Ыл батжокоряу ши-Л бэтяу.
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
64 Л-ау легат ла окь, Ыл ловяу песте фацэ ши-Л ынтребау, зикынд: „Пророчеште, чине Те-а ловит?”
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 Ши ростяу ымпотрива Луй мулте алте батжокурь.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66 Кынд с-а фэкут зиуэ, бэтрыний нородулуй, преоций чей май де сямэ ши кэртурарий с-ау адунат ымпреунэ ши ау адус пе Исус ын Соборул лор. Ей Й-ау зис:
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67 „Дакэ ешть Ту Христосул, спуне-не!” Исус ле-а рэспунс: „Дакэ вэ вой спуне, ну вець креде
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68 ши дакэ вэ вой ынтреба, ну-Мь вець рэспунде, нич ну-Мь вець да друмул.
коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69 Де акумынколо, Фиул омулуй ва шедя ла дряпта путерий луй Думнезеу.”
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70 Тоць ау зис: „Ешть Ту дар Фиул луй Думнезеу?” Ши Ел ле-а рэспунс: „Аша кум о спунець; да, сунт.”
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71 Атунч ей ау зис: „Че невое май авем де мэртурие? Ной ыншине ам аузит-о дин гура Луй.”
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.
