Иоан 1
1 Ла ынчепут ера Кувынтул, ши Кувынтул ера ку Думнезеу, ши Кувынтул ера Думнезеу.
Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.
2 Ел ера ла ынчепут ку Думнезеу.
Воно було в починї у Бога.
3 Тоате лукруриле ау фост фэкуте прин Ел; ши нимик дин че а фост фэкут, н-а фост фэкут фэрэ Ел.
Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.
4 Ын Ел ера вяца, ши вяца ера лумина оаменилор.
У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.
5 Лумина луминязэ ын ынтунерик, ши ынтунерикул н-а бируит-о.
І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.
6 А венит ун ом тримис де Думнезеу: нумеле луй ера Иоан.
Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.
7 Ел а венит ка мартор, ка сэ мэртурисяскэ деспре Луминэ, пентру ка тоць сэ крядэ прин ел.
Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.
8 Ну ера ел Лумина, чи ел а венит ка сэ мэртурисяскэ деспре Луминэ.
Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.
9 Лумина ачаста ера адевэрата Луминэ, каре луминязэ пе орьче ом венинд ын луме.
Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
10 Ел ера ын луме, ши лумя а фост фэкутэ прин Ел, дар лумя ну Л-а куноскут.
На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.
11 А венит ла ай Сэй, ши ай Сэй ну Л-ау примит.
У своє прийшов, і свої не прийняли Його.
12 Дар тутурор челор че Л-ау примит, адикэ челор че кред ын Нумеле Луй, ле-а дат дрептул сэ се факэ копий ай луй Думнезеу;
Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:
13 нэскуць ну дин сынӂе, нич дин воя фирий лор, нич дин воя вреунуй ом, чи дин Думнезеу.
що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.
14 Ши Кувынтул С-а фэкут труп ши а локуит принтре ной, плин де хар ши де адевэр. Ши ной ам привит слава Луй, о славэ ынтокмай ка слава сингурулуй нэскут дин Татэл.
І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.
15 Иоан а мэртурисит деспре Ел кынд а стригат: „Ел есте Ачела деспре каре зичям еу: ‘Чел че вине дупэ мине есте ынаинтя мя, пентру кэ ера ынаинте де мине.’”
Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.
16 Ши ной тоць ам примит дин плинэтатя Луй ши хар дупэ хар;
І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.
17 кэч Леӂя а фост датэ прин Мойсе, дар харул ши адевэрул ау венит прин Исус Христос.
Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.
18 Нимень н-а вэзут вреодатэ пе Думнезеу; сингурул Луй Фиу, каре есте ын сынул Татэлуй, Ачела Л-а фэкут куноскут.
Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.
19 Ятэ мэртурисиря фэкутэ де Иоан кынд иудеий ау тримис дин Иерусалим пе ниште преоць ши левиць сэ-л ынтребе: „Ту чине ешть?”
І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?
20 Ел а мэртурисит ши н-а тэгэдуит: а мэртурисит кэ ну есте ел Христосул.
І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос.
21 Ши ей л-ау ынтребат: „Дар чине ешть? Ешть Илие?” Ши ел а зис: „Ну сунт!” „Ешть пророкул?” Ши ел а рэспунс: „Ну!”
І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.
22 Атунч й-ау зис: „Дар чине ешть? Ка сэ дэм ун рэспунс челор че не-ау тримис. Че зичь ту деспре тине ынсуць?”
Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?
23 „Еу”, а зис ел, „сунт гласул челуй че стригэ ын пустиу: ‘Нетезиць каля Домнулуй’, кум а зис пророкул Исая.”
Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.
24 Тримиший ерау дин партя фарисеилор.
А послані були з Фарисеїв.
25 Ей й-ау май пус урмэтоаря ынтребаре: „Атунч де че ботезь, дакэ ну ешть Христосул, нич Илие, нич пророкул?”
І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк.
26 Дрепт рэспунс, Иоан ле-а зис: „Еу ботез ку апэ, дар ын мижлокул востру стэ Унул пе каре вой ну-Л куноаштець.
Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:
27 Ел есте Ачела каре вине дупэ мине ши каре есте ынаинтя мя; еу ну сунт вредник сэ-Й дезлег куряуа ынкэлцэминтей Луй.”
се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його.
28 Ачесте лукрурь с-ау петрекут ын Бетабара, динколо де Йордан, унде ботеза Иоан.
Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.
29 А доуа зи, Иоан а вэзут пе Исус венинд ла ел ши а зис: „Ятэ Мелул луй Думнезеу, каре ридикэ пэкатул лумий!
Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта.
30 Ел есте Ачела деспре каре зичям: ‘Дупэ мине вине ун Ом, каре есте ынаинтя мя, кэч ера ынаинте де мине.’
Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.
31 Еу ну-Л куноштям, дар токмай пентру ачаста ам венит сэ ботез ку апэ: ка Ел сэ фие фэкут куноскут луй Исраел.”
І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.
32 Иоан а фэкут урмэтоаря мэртурисире: „Ам вэзут Духул коборынду-Се дин чер ка ун порумбел ши опринду-Се песте Ел.
І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.
33 Еу ну-Л куноштям, дар Чел че м-а тримис сэ ботез ку апэ мь-а зис: ‘Ачела песте каре вей ведя Духул коборынду-Се ши опринду-Се есте Чел че ботязэ ку Духул Сфынт.’
І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.
34 Ши еу ам вэзут лукрул ачеста ши ам мэртурисит кэ Ел есте Фиул луй Думнезеу.”
І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.
35 А доуа зи, Иоан стэтя ярэшь ку дой дин ученичий луй.
Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;
36 Ши, пе кынд привя пе Исус умблынд, а зис: „Ятэ Мелул луй Думнезеу!”
і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.
37 Чей дой ученичь л-ау аузит ростинд ачесте ворбе ши ау мерс дупэ Исус.
І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.
38 Исус С-а ынторс ши, кынд й-а вэзут кэ мерг дупэ Ел, ле-а зис: „Че кэутаць?” Ей Й-ау рэспунс: „Рабби (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: ‘Ынвэцэторуле’), унде локуешть?”
І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?
39 „Вениць де ведець”, ле-а зис Ел. С-ау дус де ау вэзут унде локуя ши ын зиуа ачея ау рэмас ла Ел. Ера кам пе ла часул ал зечеля.
Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.
40 Унул дин чей дой каре аузисерэ кувинтеле луй Иоан ши мерсесерэ дупэ Исус ера Андрей, фрателе луй Симон Петру.
Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.
41 Ел, чел динтый, а гэсит пе фрателе сэу Симон ши й-а зис: „Ной ам гэсит пе Месия” (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Христос”).
Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).
42 Ши л-а адус ла Исус. Исус л-а привит ши й-а зис: „Ту ешть Симон, фиул луй Иона; туте вей кема Кифа” (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Петру”).
І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).
43 А доуа зи, Исус а врут сэ Се дукэ ын Галилея ши а гэсит пе Филип. Ши й-а зис: „Вино дупэ Мине.”
Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.
44 Филип ера дин Бетсаида, четатя луй Андрей ши а луй Петру.
Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
45 Филип а гэсит пе Натанаел ши й-а зис: „Ной ам гэсит пе Ачела деспре каре ау скрис Мойсе ын Леӂе ши пророчий: пе Исус дин Назарет, фиул луй Иосиф.”
Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.
46 Натанаел й-а зис: „Поате еши чева бун дин Назарет?” „Вино ши везь!” й-а рэспунс Филип.
І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!
47 Исус а вэзут пе Натанаел венинд ла Ел ши а зис деспре ел: „Ятэ куадевэрат ун исраелит ын каре ну есте виклешуг.”
Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.
48 „Де унде мэ куношть?” Й-а зис Натанаел. Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Те-ам вэзут май ынаинте ка сэ те кеме Филип, кынд ерай суб смокин.”
Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.
49 Натанаел Й-а рэспунс: „Рабби, Ту ешть Фиул луй Думнезеу, Ту ешть Ымпэратул луй Исраел!”
Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.
50 Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Пентру кэ ць-ам спус кэ те-ам вэзут суб смокин, крезь? Лукрурь май марь декыт ачестя вей ведя.”
Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.
51 Апой й-а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ, де акумынколо, вець ведя черул дескис ши пе ынӂерий луй Думнезеу суинду-се ши коборынду-се песте Фиул омулуй.”
І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.
