സദൃശവാക്യങ്ങൾ 16
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 ൪ യഹോവ സകലത്തെയും തന്റെ ഉദ്ദേശ്യത്തിനായി ഉണ്ടാക്കിയിരിക്കുന്നു; അനർത്ഥദിവസത്തിനായി ദുഷ്ടനെയും സൃഷ്ടിച്ചിരിക്കുന്നു.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 ൬ ദയയും വിശ്വസ്തതയുംകൊണ്ട് അകൃത്യം പരിഹരിക്കപ്പെടുന്നു; യഹോവാഭക്തികൊണ്ട് മനുഷ്യർ ദോഷം വിട്ടകലുന്നു.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 ൭ ഒരുവന്റെ വഴികൾ യഹോവയ്ക്കു പ്രസാദകരമായിരിക്കുമ്പോൾ അവിടുന്ന് അവന്റെ ശത്രുക്കളെപ്പോലും അവനുമായി സമാധാനത്തിലാക്കുന്നു.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 ൯ മനുഷ്യന്റെ ഹൃദയം തന്റെ വഴിയെക്കുറിച്ച് ആലോചിച്ചുറയ്ക്കുന്നു; അവന്റെ കാലടികളെയോ യഹോവ ക്രമപ്പെടുത്തുന്നു.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 ൧൨ ദുഷ്ടത പ്രവർത്തിക്കുന്നത് രാജാക്കന്മാർക്ക് വെറുപ്പ്; നീതികൊണ്ടല്ലയോ സിംഹാസനം സ്ഥിരപ്പെടുന്നത്.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 ൧൬ തങ്കത്തെക്കാൾ ജ്ഞാനം സമ്പാദിക്കുന്നത് എത്ര നല്ലത്! വെള്ളിയെക്കാൾ വിവേകം സമ്പാദിക്കുന്നത് എത്ര ഉത്തമം!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 ൧൭ ദോഷം വിട്ടുനടക്കുന്നത് നേരുള്ളവരുടെ പെരുവഴി; തന്റെ വഴി സൂക്ഷിക്കുന്നവൻ തന്റെ പ്രാണനെ കാത്തുകൊള്ളുന്നു.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 ൧൯ ഗർവ്വികളോടുകൂടെ കവർച്ച പങ്കിടുന്നതിനെക്കാൾ താഴ്മയുള്ളവരോടുകൂടി താഴ്മയുള്ളവനായിരിക്കുന്നത് നല്ലത്.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 ൨൬ പണിക്കാരന്റെ വിശപ്പ് അവനെക്കൊണ്ടു പണി ചെയ്യിക്കുന്നു; അവന്റെ വായ് അവനെ അതിനായി നിർബ്ബന്ധിക്കുന്നു.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
