Psalmorum 95

1 Laus Cantici ipsi David. Venite, exultemus Domino: iubilemus Deo salutari nostro:

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 Præoccupemus faciem eius in confessione: et in psalmis iubilemus ei.

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 Quoniam Deus magnus Dominus: et rex magnus super omnes deos.

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 Quia in manu eius sunt omnes fines terræ: et altitudines montium ipsius sunt.

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 Quoniam ipsius est mare, et ipse fecit illud: et siccam manus eius formaverunt.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Venite adoremus, et procidamus: et ploremus ante Dominum, qui fecit nos.

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 Quia ipse est Dominus Deus noster: et nos populus pascuæ eius, et oves manus eius.

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 Hodie si vocem eius audieritis, nolite obdurare corda vestra;

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 Sicut in irritatione secundum diem tentationis in deserto: ubi tentaverunt me patres vestri, probaverunt me, et viderunt opera mea.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 Quadraginta annis offensus fui generationi illi, et dixi: Semper hi errant corde.

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 Et isti non cognoverunt vias meas: ut iuravi in ira mea: Si introibunt in requiem meam.

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“