Lucam 22
1 Appropinquabat autem dies festus Azymorum, qui dicitur Pascha:
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 et quærebant principes sacerdotum, et Scribæ, quomodo Iesum interficerent: timebant vero plebem.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 Intravit autem satanas in Iudam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6 Et spopondit. Et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 Venit autem dies Azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 Et misit Petrum, et Ioannem, dicens: Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9 At illi dixerunt: Ubi vis paremus?
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 Et dixit ad eos: Ecce introeuntibus vobis in civitatem, occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans: sequimini eum in domum, in quam intrat,
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 et dicetis patrifamilias domus: Dicit tibi Magister: Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem?
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12 Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim Apostoli cum eo.
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15 et ait illis: Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 Et accepto calice gratias egit, et dixit: Accipite, et dividite inter vos.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18 dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis, donec regnum Dei veniat.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens: Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur: hoc facite in meam commemorationem.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens: Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit: verumtamen væ homini illi, per quem tradetur.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 Et ipsi cœperunt quærere inter se, quis esset ex eis, qui hoc facturus esset.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24 Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse maior.
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 Dixit autem eis: Reges Gentium dominantur eorum: et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26 Vos autem non sic: sed qui maior est in vobis, fiat sicut minor: et qui præcessor est, sicut ministrator.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 Nam quis maior est, qui recumbit, an qui ministrat? nonne qui recumbit? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat:
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis:
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 ut edatis, et bibatis super mensam meam in regno meo: et sedeatis super thronos iudicantes duodecim tribus Israel.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 Ait autem Dominus: Simon, Simon, ecce satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum:
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32 ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua: et tu aliquando conversus confirma fratres tuos.
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 Qui dixit ei: Domine, tecum paratus sum et in carcerem, et in mortem ire.
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 At ille dixit: Dico tibi Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis:
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis?
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 At illi dixerunt: Nihil. Dixit ergo eis: Sed nunc qui habet sacculum, tollat similiter et peram: et qui non habet, vendat tunicam suam, et emat gladium.
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc, quod scriptum est, oportet impleri in me: Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea, quæ sunt de me, finem habent.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 At illi dixerunt: Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis: Satis est.
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39 Et egressus ibat secundum consuetudinem in Monte olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 Et cum pervenisset ad locum, dixit illis: Orate ne intretis in tentationem.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 Et ipse avulsus est ab eis quantum iactus est lapidis: et positis genibus orabat,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42 dicens: Pater si vis, transfer calicem istum a me: Verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 Apparuit autem illi Angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 Et factus est sudor eius, sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 Et cum surrexisset ab oratione, et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 Et ait illis: Quid dormitis? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 Adhuc eo loquente ecce turba: et qui vocabatur Iudas, unus de duodecim, antecedebat eos: et appropinquavit Iesu ut oscularetur eum.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48 Iesus autem dixit illi: Iuda, osculo Filium hominis tradis?
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 Videntes autem hi, qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei: Domine, si percutimus in gladio?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam eius dexteram.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 Respondens autem Iesus, ait: Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam eius, sanavit eum.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 Dixit autem Iesus ad eos, qui venerant ad se, principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores: Quasi ad latronem existis cum gladiis, et fustibus?
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me: sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum: Petrus vero sequebatur a longe.
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55 Accenso autem igne in medio atrii, et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56 Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit: Et hic cum illo erat.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57 At ille negavit eum, dicens: Mulier, non novi illum.
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58 Et post pusillum alius videns eum, dixit: Et tu de illis es. Petrus vero ait: O homo, non sum.
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59 Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens: Vere et hic cum illo erat: nam et Galilæus est.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60 Et ait Petrus: Homo, nescio quid dicis. Et continuo adhuc illo loquente cantavit gallus.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61 Et conversus Dominus respexit Petrum. Et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat: Quia prius quam gallus cantet, ter me negabis.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62 Et egressus foras Petrus flevit amare.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63 Et viri, qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
64 Et velaverunt eum, et percutiebant faciem eius: et interrogabant eum, dicentes: Prophetiza, quis est, qui te percussit?
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66 Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et Scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes: Si tu es Christus, dic nobis.
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67 Et ait illis: Si vobis dixero, non credetis mihi:
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68 si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69 Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70 Dixerunt autem omnes: Tu ergo es Filius Dei? Qui ait: Vos dicitis, quia ego sum.
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71 At illi dixerunt: Quid adhuc desideramus testimonium? ipsi enim audivimus de ore eius.
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.
