Cantico dei Cantici 1
1 Il Cantico de’ Cantici di Salomone.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Mi baci egli de’ baci della sua bocca!… poiché le tue carezze son migliori del vino.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 I tuoi profumi hanno un odore soave; il tuo nome è un profumo che si spande; perciò t’aman le fanciulle!
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Attirami a te! Noi ti correremo dietro! Il re m’ha condotta ne’ suoi appartamenti; noi gioiremo, ci rallegreremo a motivo di te; noi celebreremo le tue carezze più del vino! A ragione sei amato!
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Io son nera ma son bella, o figliuole di Gerusalemme, come le tende di Chedar, come i padiglioni di Salomone.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Non guardate se son nera; è il sole che m’ha bruciata; i figliuoli di mia madre si sono adirati contro di me; m’hanno fatta guardiana delle vigne, ma io, la mia vigna, non l’ho guardata.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 O tu che il mio cuore ama, dimmi dove meni a pascere il tuo gregge, e dove lo fai riposare sul mezzogiorno. Poiché, perché sarei io come una donna sperduta, presso i greggi de’ tuoi compagni?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Se non lo sai, o la più bella delle donne, esci e segui le tracce delle pecore, e fa’ pascere i tuoi capretti presso alle tende de’ pastori.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Amica mia io t’assomiglio alla mia cavalla che s’attacca ai carri di Faraone.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Le tue guance son belle in mezzo alle collane, e il tuo collo è bello tra i filari di perle.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Noi ti faremo delle collane d’oro con de’ punti d’argento.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Mentre il re è nel suo convito, il mio nardo esala il suo profumo.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Il mio amico m’è un sacchetto di mirra, che passa la notte sul mio seno.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Il mio amico m’è un grappolo di cipro delle vigne d’En-Ghedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Come sei bella, amica mia, come sei bella! I tuoi occhi son come quelli dei colombi.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Come sei bello, amico mio, come sei amabile! Anche il nostro letto è verdeggiante.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 Le travi delle nostre case sono cedri, i nostri soffitti sono di cipresso.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
