Proverbi 12

1 Chi ama la correzione ama la scienza, ma chi odia la riprensione è uno stupido.

Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.

2 L’uomo buono ottiene il favore dell’Eterno, ma l’Eterno condanna l’uomo pien di malizia.

Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.

3 L’uomo non diventa stabile con l’empietà, ma la radice dei giusti non sarà mai smossa.

Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.

4 La donna virtuosa è la corona del marito, ma quella che fa vergogna gli è un tarlo nell’ossa.

Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.

5 I pensieri dei giusti sono equità, ma i disegni degli empi son frode.

Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.

6 Le parole degli empi insidiano la vita, ma la bocca degli uomini retti procura liberazione.

Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.

7 Gli empi, una volta rovesciati, non sono più, ma la casa dei giusti rimane in piedi.

Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

8 L’uomo è lodato in proporzione del suo senno, ma chi ha il cuore pervertito sarà sprezzato.

Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.

9 E’ meglio essere in umile stato ed avere un servo, che fare il borioso e mancar di pane.

Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.

10 Il giusto ha cura della vita del suo bestiame, ma le viscere degli empi sono crudeli.

Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

11 Chi coltiva la sua terra avrà pane da saziarsi, ma chi va dietro ai fannulloni e privo di senno.

Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.

12 L’empio agogna la preda de’ malvagi, ma la radice dei giusti porta il suo frutto.

Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.

13 Nel peccato delle labbra sta un’insidia funesta, ma il giusto uscirà dalla distretta.

Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.

14 Per il frutto della sua bocca l’uomo è saziato di beni, e ad ognuno è reso secondo l’opera delle sue mani.

Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.

15 La via dello stolto è diritta agli occhi suoi, ma chi ascolta i consigli è savio.

Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.

16 Lo stolto lascia scorger subito il suo cruccio, ma chi dissimula un affronto è uomo accorto.

Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.

17 Chi dice la verità proclama ciò ch’è giusto, ma il falso testimonio parla con inganno.

Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.

18 C’è chi, parlando inconsultamente trafigge come spada, ma la lingua de’ savi reca guarigione.

Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.

19 Il labbro veridico è stabile in perpetuo, ma la lingua bugiarda non dura che un istante.

Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.

20 L’inganno è nel cuore di chi macchina il male, ma per chi nutre propositi di pace v’è gioia.

В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.

21 Nessun male incoglie al giusto, ma gli empi son pieni di guai.

Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.

22 Le labbra bugiarde sono un abominio per l’Eterno, ma quelli che agiscono con sincerità gli sono graditi.

Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.

23 L’uomo accorto nasconde quello che sa, ma il cuor degli stolti proclama la loro follia.

Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.

24 La mano dei diligenti dominerà, ma la pigra sarà tributaria.

Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.

25 Il cordoglio ch’è nel cuore dell’uomo l’abbatte, ma la parola buona lo rallegra.

Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.

26 Il giusto indica la strada al suo compagno, ma la via degli empi li fa smarrire.

Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.

27 Il pigro non arrostisce la sua caccia, ma la solerzia è per l’uomo un tesoro prezioso.

Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.

28 Nel sentiero della giustizia sta la vita, e nella via ch’essa traccia non v’è morte.

В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.