Proverbi 11

1 La bilancia falsa è un abominio per l’Eterno, ma il peso giusto gli è grato.

Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.

2 Venuta la superbia, viene anche l’ignominia; ma la sapienza è con gli umili.

Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.

3 L’integrità degli uomini retti li guida, ma la perversità dei perfidi è la loro rovina.

Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

4 Le ricchezze non servono a nulla nel giorno dell’ira, ma la giustizia salva da morte.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.

5 La giustizia dell’uomo integro gli appiana la via, ma l’empio cade per la sua empietà.

Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.

6 La giustizia degli uomini retti li libera, ma i perfidi restan presi nella loro propria malizia.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

7 Quando un empio muore, la sua speranza perisce, e l’aspettazione degl’iniqui e annientata.

При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.

8 Il giusto è tratto fuor dalla distretta, e l’empio ne prende il posto.

Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.

9 Con la sua bocca l’ipocrita rovina il suo prossimo, ma i giusti sono liberati dalla loro perspicacia.

Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

10 Quando i giusti prosperano, la città gioisce; ma quando periscono gli empi son gridi di giubilo.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.

11 Per la benedizione degli uomini retti la città è esaltata, ma è sovvertita dalla bocca degli empi.

Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

12 Chi sprezza il prossimo è privo di senno, ma l’uomo accorto tace.

Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.

13 Chi va sparlando svela i segreti, ma chi ha lo spirito leale tien celata la cosa.

Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.

14 Quando manca una savia direzione il popolo cade; nel gran numero de’ consiglieri sta la salvezza.

Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.

15 Chi si fa mallevadore d’un altro ne soffre danno, ma chi odia la mallevadoria è sicuro.

Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

16 La donna graziosa ottiene la gloria, e gli uomini forti ottengon la ricchezza.

Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.

17 L’uomo benigno fa del bene a se stesso, ma il crudele tortura la sua propria carne.

Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.

18 L’empio fa un’opera fallace, ma chi semina giustizia ha una ricompensa sicura.

Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.

19 Così la giustizia mena alla vita, ma chi va dietro al male s’incammina alla morte.

Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.

20 I perversi di cuore sono un abominio per l’Eterno, ma gl’integri nella loro condotta gli sono graditi.

Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

21 No, certo, il malvagio non rimarrà impunito, ma la progenie dei giusti scamperà.

Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.

22 Una donna bella, ma senza giudizio, è un anello d’oro nel grifo d’un porco.

Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.

23 Il desiderio dei giusti è il bene soltanto, ma la prospettiva degli empi e l’ira.

Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.

24 C’è chi spande liberalmente e diventa più ricco, e c’è chi risparmia più del dovere e non fa che impoverire.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.

25 L’anima benefica sarà nell’abbondanza, e chi annaffia sarà egli pure annaffiato.

Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.

26 Chi detiene il grano è maledetto dal popolo, ma la benedizione è sul capo di chi lo vende.

Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.

27 Chi procaccia il bene s’attira benevolenza, ma chi cerca il male, male gl’incoglierà.

Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.

28 Chi confida nelle sue ricchezze cadrà, ma i giusti rinverdiranno a guisa di fronde.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.

29 Chi getta lo scompiglio in casa sua erediterà vento, e lo stolto sarà lo schiavo di chi ha il cuor savio.

Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

30 Il frutto del giusto è un albero di vita, e il savio fa conquista d’anime.

Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

31 Ecco, il giusto riceve la sua retribuzione sulla terra, quanto più l’empio e il peccatore!

Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!