Giobbe 41

1 Prenderai tu il coccodrillo all’amo? Gli assicurerai la lingua colla corda?

Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?

2 Gli passerai un giunco per le narici? Gli forerai le mascelle con l’uncino?

Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?

3 Ti rivolgerà egli molte supplicazioni? Ti dirà egli delle parole dolci?

Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?

4 Farà egli teco un patto perché tu lo prenda per sempre al tuo servizio?

Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?

5 Scherzerai tu con lui come fosse un uccello? L’attaccherai a un filo per divertir le tue ragazze?

Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?

6 Ne trafficheranno forse i pescatori? Lo spartiranno essi fra i negozianti?

Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?

7 Gli coprirai tu la pelle di dardi e la testa di ramponi?

Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?

8 Mettigli un po’ le mani addosso!… Ti ricorderai del combattimento e non ci tornerai!

Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!

9 Ecco, fallace è la speranza di chi l’assale; basta scorgerlo e s’è atterrati.

Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

10 Nessuno è tanto ardito da provocarlo. E chi dunque oserà starmi a fronte?

Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

11 Chi mi ha anticipato alcun che perch’io glielo debba rendere? Sotto tutti i cieli, ogni cosa è mia.

Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

12 E non vo’ tacer delle sue membra, della sua gran forza, della bellezza della sua armatura.

Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

13 Chi l’ha mai spogliato della sua corazza? Chi è penetrato fra la doppia fila de’ suoi denti?

Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

14 Chi gli ha aperti i due battenti della gola? Intorno alla chiostra de’ suoi denti sta il terrore.

Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

15 Superbe son le file de’ suoi scudi, strettamente uniti come da un sigillo.

Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

16 Uno tocca l’altro, e tra loro non passa l’aria.

Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

17 Sono saldati assieme, si tengono stretti, sono inseparabili.

Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

18 I suoi starnuti dànno sprazzi di luce; i suoi occhi son come le palpebre dell’aurora.

Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

19 Dalla sua bocca partono vampe, ne scappan fuori scintille di fuoco.

Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

20 Dalle sue narici esce un fumo, come da una pignatta che bolla o da una caldaia.

Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

21 L’alito suo accende i carboni, e una fiamma gli erompe dalla gola.

Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

22 Nel suo collo risiede la forza, dinanzi a lui salta il terrore.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

23 Compatte sono in lui le parti flosce della carne, gli stanno salde addosso, non si muovono.

М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

24 Il suo cuore è duro come il sasso, duro come la macina di sotto.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

25 Quando si rizza, tremano i più forti, e dalla paura son fuori di sé.

Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

26 Invano lo si attacca con la spada; a nulla valgon lancia, giavellotto, corazza.

Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

27 Il ferro è per lui come paglia; il rame, come legno tarlato.

За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

28 La figlia dell’arco non lo mette in fuga; le pietre della fionda si mutano per lui in stoppia.

Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

29 Stoppia gli par la mazza e si ride del fremer della lancia.

Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

30 Il suo ventre è armato di punte acute, e lascia come tracce d’erpice sul fango.

Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

31 Fa bollire l’abisso come una caldaia, del mare fa come un gran vaso da profumi.

Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

32 Si lascia dietro una scia di luce; l’abisso par coperto di bianca chioma.

Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

33 Non v’è sulla terra chi lo domi; è stato fatto per non aver paura.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

34 Guarda in faccia tutto ciò ch’è eccelso, è re su tutte le belve più superbe”.

він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“