מִשְׁלֵי 25
| גם-אלה משלי שלמה-- אשר העתיקו אנשי חזקיה מלך-יהודה | 1 |
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
| כבד אלהים הסתר דבר וכבד מלכים חקר דבר | 2 |
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
| שמים לרום וארץ לעמק ולב מלכים אין חקר | 3 |
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
| הגו סיגים מכסף ויצא לצרף כלי | 4 |
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
| הגו רשע לפני-מלך ויכון בצדק כסאו | 5 |
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
| אל-תתהדר לפני-מלך ובמקום גדלים אל-תעמד | 6 |
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
| כי טוב אמר-לך עלה-הנה מהשפילך לפני נדיב--אשר ראו עיניך | 7 |
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
| אל-תצא לרב מהר פן מה-תעשה באחריתה--בהכלים אתך רעך | 8 |
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
| ריבך ריב את-רעך וסוד אחר אל-תגל | 9 |
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
| פן-יחסדך שמע ודבתך לא תשוב | 10 |
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
| תפוחי זהב במשכיות כסף-- דבר דבר על-אפניו | 11 |
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
| נזם זהב וחלי-כתם-- מוכיח חכם על-אזן שמעת | 12 |
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
| כצנת שלג ביום קציר--ציר נאמן לשלחיו ונפש אדניו ישיב | 13 |
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
| נשיאים ורוח וגשם אין-- איש מתהלל במתת-שקר | 14 |
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
| בארך אפים יפתה קצין ולשון רכה תשבר-גרם | 15 |
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
| דבש מצאת אכל דיך פן-תשבענו והקאתו | 16 |
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
| הקר רגלך מבית רעך פן-ישבעך ושנאך | 17 |
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
| מפיץ וחרב וחץ שנון-- איש ענה ברעהו עד שקר | 18 |
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
| שן רעה ורגל מועדת-- מבטח בוגד ביום צרה | 19 |
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
| מעדה-בגד ביום קרה--חמץ על-נתר ושר בשרים על לב-רע | 20 |
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
| אם-רעב שנאך האכלהו לחם ואם-צמא השקהו מים | 21 |
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
| כי גחלים--אתה חתה על-ראשו ויהוה ישלם-לך | 22 |
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
| רוח צפון תחולל גשם ופנים נזעמים לשון סתר | 23 |
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
| טוב שבת על-פנת-גג-- מאשת מדונים (מדינים) ובית חבר | 24 |
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
| מים קרים על-נפש עיפה ושמועה טובה מארץ מרחק | 25 |
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
| מעין נרפש ומקור משחת-- צדיק מט לפני-רשע | 26 |
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
| אכל דבש הרבות לא-טוב וחקר כבדם כבוד | 27 |
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
| עיר פרוצה אין חומה-- איש אשר אין מעצר לרוחו | 28 |
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
