Job 37
1 Mon cœur est tout tremblant, Il bondit hors de sa place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Écoutez, écoutez le frémissement de sa voix, Le grondement qui sort de sa bouche!
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Il le fait rouler dans toute l’étendue des cieux, Et son éclair brille jusqu’aux extrémités de la terre.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Puis éclate un rugissement: il tonne de sa voix majestueuse; Il ne retient plus l’éclair, dès que sa voix retentit.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Dieu tonne avec sa voix d’une manière merveilleuse; Il fait de grandes choses que nous ne comprenons pas.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Il dit à la neige: Tombe sur la terre! Il le dit à la pluie, même aux plus fortes pluies.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Il met un sceau sur la main de tous les hommes, Afin que tous se reconnaissent comme ses créatures.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 L’animal sauvage se retire dans une caverne, Et se couche dans sa tanière.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 L’ouragan vient du midi, Et le froid, des vents du nord.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Par son souffle Dieu produit la glace, Il réduit l’espace où se répandaient les eaux.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Il charge de vapeurs les nuages, Il les disperse étincelants;
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Leurs évolutions varient selon ses desseins, Pour l’accomplissement de tout ce qu’il leur ordonne, Sur la face de la terre habitée;
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 C’est comme une verge dont il frappe sa terre, Ou comme un signe de son amour, qu’il les fait apparaître.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Job, sois attentif à ces choses! Considère encore les merveilles de Dieu!
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Sais-tu comment Dieu les dirige, Et fait briller son nuage étincelant?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Comprends-tu le balancement des nuées, Les merveilles de celui dont la science est parfaite?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Sais-tu pourquoi tes vêtements sont chauds Quand la terre se repose par le vent du midi?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Peux-tu comme lui étendre les cieux, Aussi solides qu’un miroir de fonte?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Fais-nous connaître ce que nous devons lui dire; Nous sommes trop ignorants pour nous adresser à lui.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Lui annoncera-t-on que je parlerai? Mais quel est l’homme qui désire sa perte?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 On ne peut fixer le soleil qui resplendit dans les cieux, Lorsqu’un vent passe et en ramène la pureté;
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Le septentrion le rend éclatant comme l’or. Oh! Que la majesté de Dieu est redoutable!
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Nous ne saurions parvenir jusqu’au Tout-Puissant, Grand par la force, Par la justice, par le droit souverain: Il ne répond pas!
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 C’est pourquoi les hommes doivent le craindre; Il ne porte les regards sur aucun sage.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
