Job 36
1 Élihu continua et dit:
І далі Елігу казав:
2 Attends un peu, et je vais poursuivre, Car j’ai des paroles encore pour la cause de Dieu.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Je prendrai mes raisons de haut, Et je prouverai la justice de mon créateur.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Sois-en sûr, mes discours ne sont pas des mensonges, Mes sentiments devant toi sont sincères.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Dieu est puissant, mais il ne rejette personne; Il est puissant par la force de son intelligence.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Il ne laisse pas vivre le méchant, Et il fait droit aux malheureux.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Il ne détourne pas les yeux de dessus les justes, Il les place sur le trône avec les rois, Il les y fait asseoir pour toujours, afin qu’ils soient élevés.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Viennent-ils à tomber dans les chaînes, Sont-ils pris dans les liens de l’adversité,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Il leur dénonce leurs œuvres, Leurs transgressions, leur orgueil;
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Il les avertit pour leur instruction, Il les exhorte à se détourner de l’iniquité.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 S’ils écoutent et se soumettent, Ils achèvent leurs jours dans le bonheur, Leurs années dans la joie.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 S’ils n’écoutent pas, ils périssent par le glaive, Ils expirent dans leur aveuglement.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Les impies se livrent à la colère, Ils ne crient pas à Dieu quand il les enchaîne;
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Ils perdent la vie dans leur jeunesse, Ils meurent comme les débauchés.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Mais Dieu sauve le malheureux dans sa misère, Et c’est par la souffrance qu’il l’avertit.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Il te retirera aussi de la détresse, Pour te mettre au large, en pleine liberté, Et ta table sera chargée de mets succulents.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Mais si tu défends ta cause comme un impie, Le châtiment est inséparable de ta cause.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Que l’irritation ne t’entraîne pas à la moquerie, Et que la grandeur de la rançon ne te fasse pas dévier!
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Tes cris suffiraient-ils pour te sortir d’angoisse, Et même toutes les forces que tu pourrais déployer?
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Ne soupire pas après la nuit, Qui enlève les peuples de leur place.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Garde-toi de te livrer au mal, Car la souffrance t’y dispose.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Dieu est grand par sa puissance; Qui saurait enseigner comme lui?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Qui lui prescrit ses voies? Qui ose dire: Tu fais mal?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Souviens-toi d’exalter ses œuvres, Que célèbrent tous les hommes.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Tout homme les contemple, Chacun les voit de loin.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Dieu est grand, mais sa grandeur nous échappe, Le nombre de ses années est impénétrable.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Il attire à lui les gouttes d’eau, Il les réduit en vapeur et forme la pluie;
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Les nuages la laissent couler, Ils la répandent sur la foule des hommes.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Et qui comprendra le déchirement de la nuée, Le fracas de sa tente?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Voici, il étend autour de lui sa lumière, Et il se cache jusque dans les profondeurs de la mer.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Par ces moyens il juge les peuples, Et il donne la nourriture avec abondance.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Il prend la lumière dans sa main, Il la dirige sur ses adversaires.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Il s’annonce par un grondement; Les troupeaux pressentent son approche.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
