Job 15

1 Éliphaz de Théman prit la parole et dit:

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 Le sage répond-il par un vain savoir? Se gonfle-t-il la poitrine du vent d’orient?

„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Est-ce par d’inutiles propos qu’il se défend? Est-ce par des discours qui ne servent à rien?

Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Toi, tu détruis même la crainte de Dieu, Tu anéantis tout mouvement de piété devant Dieu.

Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Ton iniquité dirige ta bouche, Et tu prends le langage des hommes rusés.

бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Ce n’est pas moi, c’est ta bouche qui te condamne. Ce sont tes lèvres qui déposent contre toi.

Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Es-tu né le premier des hommes? As-tu été enfanté avant les collines?

Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 As-tu reçu les confidences de Dieu? As-tu dérobé la sagesse à ton profit?

Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Que sais-tu que nous ne sachions pas? Quelle connaissance as-tu que nous n’ayons pas?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Il y a parmi nous des cheveux blancs, des vieillards, Plus riches de jours que ton père.

Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Tiens-tu pour peu de chose les consolations de Dieu, Et les paroles qui doucement se font entendre à toi?…

Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Où ton cœur t’entraîne-t-il, Et que signifie ce roulement de tes yeux?

Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 Quoi! C’est contre Dieu que tu tournes ta colère Et que ta bouche exhale de pareils discours!

що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Qu’est-ce que l’homme, pour qu’il soit pur? Celui qui est né de la femme peut-il être juste?

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Si Dieu n’a pas confiance en ses saints, Si les cieux ne sont pas purs devant lui,

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 Combien moins l’être abominable et pervers, L’homme qui boit l’iniquité comme l’eau!

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Je vais te parler, écoute-moi! Je raconterai ce que j’ai vu,

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 Ce que les sages ont fait connaître, Ce qu’ils ont révélé, l’ayant appris de leurs pères.

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 A eux seuls appartenait le pays, Et parmi eux nul étranger n’était encore venu.

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Le méchant passe dans l’angoisse tous les jours de sa vie, Toutes les années qui sont le partage de l’impie.

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 La voix de la terreur retentit à ses oreilles; Au sein de la paix, le dévastateur va fondre sur lui;

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Il n’espère pas échapper aux ténèbres, Il voit l’épée qui le menace;

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Il court çà et là pour chercher du pain, Il sait que le jour des ténèbres l’attend.

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 La détresse et l’angoisse l’épouvantent, Elles l’assaillent comme un roi prêt à combattre;

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 Car il a levé la main contre Dieu, Il a bravé le Tout-Puissant,

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 Il a eu l’audace de courir à lui Sous le dos épais de ses boucliers.

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Il avait le visage couvert de graisse, Les flancs chargés d’embonpoint;

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 Et il habite des villes détruites, Des maisons abandonnées, Sur le point de tomber en ruines.

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Il ne s’enrichira plus, sa fortune ne se relèvera pas, Sa prospérité ne s’étendra plus sur la terre.

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Il ne pourra se dérober aux ténèbres, La flamme consumera ses rejetons, Et Dieu le fera périr par le souffle de sa bouche.

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 S’il a confiance dans le mal, il se trompe, Car le mal sera sa récompense.

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Elle arrivera avant le terme de ses jours, Et son rameau ne verdira plus.

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Il sera comme une vigne dépouillée de ses fruits encore verts, Comme un olivier dont on a fait tomber les fleurs.

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 La maison de l’impie deviendra stérile, Et le feu dévorera la tente de l’homme corrompu.

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Il conçoit le mal et il enfante le mal, Il mûrit dans son sein des fruits qui le trompent.

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.