Proverbes 16
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Toutes les œuvres de l'homme humble sont rendues manifestes auprès de Dieu, mais pour les impies, ils périssent en un jour fatal.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Tout homme au cœur hautain est impur devant Dieu; celui qui, ayant une pensée injuste, met sa main dans la main d'autrui, ne sera pas innocent pour cela.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Pratiquer la justice, c'est le commencement de la bonne voie, plus agréable à Dieu que le sacrifice des victimes.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Celui qui cherche le Seigneur trouvera la science et la justice; ceux qui Le cherchent avec droiture trouveront la paix.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Toutes les œuvres du Seigneur sont selon la justice. L'impie est réservé pour un jour fatal.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 L'oracle est sur les lèvres du roi; sa bouche ne s'égarera pas dans le jugement.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 La justice du Seigneur tient la balance en équilibre; les œuvres de Dieu ont des poids justes.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Celui qui fait le mal est en abomination au roi; car son trône repose sur la justice.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Les lèvres justes sont agréables au roi; il aime les paroles droites.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 La colère du roi est messagère de mort; un homme sage l'apaisera.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Le fils du roi est dans la lumière de la vie; ses favoris sont comme un nuage d'arrière-saison.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Les enfants de la sagesse sont préférables à l'or; les enfants de la prudence sont préférables à l'argent.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Les sentiers de la vie détournent du mal; les voies de la justice mènent à une longue vie. Celui qui accepte les corrections prospérera; celui qui se rend aux réprimandes deviendra sage. Celui qui est ferme dans ses voies garde son ami, et celui qui aime la vie sera sobre de paroles.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Le regret vient après l'orgueil; la ruine, après la méchanceté.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Mieux vaut avoir la douceur avec l'humilité, que partager les dépouilles avec les orgueilleux.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Être intelligent en affaires, c'est trouver des biens; mettre sa confiance dans le Seigneur, c'est être bien heureux.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 On dit des intelligents et des sages, ce sont gens de peu; on parlera mieux des hommes aux paroles mielleuses.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 L'intelligence est pour ceux qui la possèdent une source de vie; les insensés n'ont que la science du mal.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Le cœur du sage méditera tout ce que dira sa bouche, et sur ses lèvres il portera sa science.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Les bonnes paroles sont des rayons de miel; leur douceur est la guérison de l'âme.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Il est des voies qui semblent droites à l'homme; mais leur extrémité lui fait voir dans le fond de l'enfer. (questioned)
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 L'homme, en ses labeurs, travaille pour lui-même, et, de vive force, il éloigne sa ruine. Le fourbe porte sa perte sur sa langue.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 L'imprudent creuse pour son malheur, et sur ses lèvres il amasse du feu.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Le pervers répand le mal autour de lui, et le fourbe allume des tisons de malheur, et il sépare les amis.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 L'injuste caresse ses amis, et les mène en des voies qui ne sont pas bonnes.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Celui qui, les yeux fixes, trame de mauvais desseins, recèle tout mal entre ses lèvres. C'est une fournaise de méchanceté.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 La vieillesse est une couronne de gloire; on la trouve dans les voies de la justice.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Mieux vaut l'homme patient que le fort, et celui qui maîtrise sa colère que celui qui prend une ville.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Tout mal vient du sein des injustes; et toute justice, du Seigneur.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
