Romans 9
1 I tell the truth in Christ. I am not lying, my conscience testifying with me in the Holy Spirit
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2 that I have great sorrow and unceasing pain in my heart.
що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
3 For I could wish that I myself were accursed from Christ for my brothers’ sake, my relatives according to the flesh
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
4 who are Israelites; whose is the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the service, and the promises;
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5 of whom are the fathers, and from whom is Christ as concerning the flesh, who is over all, God, blessed forever. Amen. (aiōn g165)
їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. (aiōn g165)
6 But it is not as though the word of God has come to nothing. For they are not all Israel that are of Israel.
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7 Neither, because they are Abraham’s offspring, are they all children. But, “your offspring will be accounted as from Isaac.”
анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
8 That is, it is not the children of the flesh who are children of God, but the children of the promise are counted as heirs.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
9 For this is a word of promise: “At the appointed time I will come, and Sarah will have a son.”
Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10 Not only so, but Rebekah also conceived by one, by our father Isaac.
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11 For being not yet born, neither having done anything good or bad, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him who calls,
ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
12 it was said to her, “The elder will serve the younger.”
сказано їй, що більший служити ме меншому,
13 Even as it is written, “Jacob I loved, but Esau I hated.”
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
14 What shall we say then? Is there unrighteousness with God? May it never be!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15 For he said to Moses, “I will have mercy on whom I have mercy, and I will have compassion on whom I have compassion.”
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16 So then it is not of him who wills, nor of him who runs, but of God who has mercy.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17 For the Scripture says to Pharaoh, “For this very purpose I caused you to be raised up, that I might show in you my power, and that my name might be proclaimed in all the earth.”
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
18 So then, he has mercy on whom he desires, and he hardens whom he desires.
Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19 You will say then to me, “Why does he still find fault? For who withstands his will?”
Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20 But indeed, O man, who are you to reply against God? Will the thing formed ask him who formed it, “Why did you make me like this?”
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
21 Or hasn’t the potter a right over the clay, from the same lump to make one part a vessel for honor, and another for dishonor?
Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 What if God, willing to show his wrath and to make his power known, endured with much patience vessels of wrath prepared for destruction,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23 and that he might make known the riches of his glory on vessels of mercy, which he prepared beforehand for glory—
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24 us, whom he also called, not from the Jews only, but also from the Gentiles?
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25 As he says also in Hosea, “I will call them ‘my people,’ which were not my people; and her ‘beloved,’ who was not beloved.”
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26 “It will be that in the place where it was said to them, ‘You are not my people,’ there they will be called ‘children of the living God.’”
І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27 Isaiah cries concerning Israel, “If the number of the children of Israel are as the sand of the sea, it is the remnant who will be saved;
Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28 for he will finish the work and cut it short in righteousness, because the Lord will make a short work upon the earth.”
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
29 As Isaiah has said before, “Unless the Lord of Armies had left us a seed, we would have become like Sodom, and would have been made like Gomorrah.”
І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30 What shall we say then? That the Gentiles, who didn’t follow after righteousness, attained to righteousness, even the righteousness which is of faith;
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31 but Israel, following after a law of righteousness, didn’t arrive at the law of righteousness.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32 Why? Because they didn’t seek it by faith, but as it were by works of the law. They stumbled over the stumbling stone,
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33 even as it is written, “Behold, I lay in Zion a stumbling stone and a rock of offense; and no one who believes in him will be disappointed.”
Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
