Romans 4
1 What then will we say that Abraham, our forefather, has found according to the flesh?
Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?
2 For if Abraham was justified by works, he has something to boast about, but not toward God.
Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.
3 For what does the Scripture say? “Abraham believed God, and it was accounted to him for righteousness.”
Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.
4 Now to him who works, the reward is not counted as grace, but as something owed.
Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу.
5 But to him who doesn’t work, but believes in him who justifies the ungodly, his faith is accounted for righteousness.
Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
6 Even as David also pronounces blessing on the man to whom God counts righteousness apart from works:
Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7 “Blessed are they whose iniquities are forgiven, whose sins are covered.
Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8 Blessed is the man whom the Lord will by no means charge with sin.”
Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
9 Is this blessing then pronounced only on the circumcised, or on the uncircumcised also? For we say that faith was accounted to Abraham for righteousness.
Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.
10 How then was it counted? When he was in circumcision, or in uncircumcision? Not in circumcision, but in uncircumcision.
Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
11 He received the sign of circumcision, a seal of the righteousness of the faith which he had while he was in uncircumcision, that he might be the father of all those who believe, though they might be in uncircumcision, that righteousness might also be accounted to them.
І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,
12 He is the father of circumcision to those who not only are of the circumcision, but who also walk in the steps of that faith of our father Abraham, which he had in uncircumcision.
і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
13 For the promise to Abraham and to his offspring that he would be heir of the world wasn’t through the law, but through the righteousness of faith.
Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
14 For if those who are of the law are heirs, faith is made void, and the promise is made of no effect.
Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
15 For the law produces wrath; for where there is no law, neither is there disobedience.
Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.
16 For this cause it is of faith, that it may be according to grace, to the end that the promise may be sure to all the offspring, not to that only which is of the law, but to that also which is of the faith of Abraham, who is the father of us all.
Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
17 As it is written, “I have made you a father of many nations.” This is in the presence of him whom he believed: God, who gives life to the dead, and calls the things that are not, as though they were.
(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе, ) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
18 Against hope, Abraham in hope believed, to the end that he might become a father of many nations, according to that which had been spoken, “So will your offspring be.”
Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
19 Without being weakened in faith, he didn’t consider his own body, already having been worn out, (he being about a hundred years old), and the deadness of Sarah’s womb.
І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
20 Yet, looking to the promise of God, he didn’t waver through unbelief, but grew strong through faith, giving glory to God,
В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
21 and being fully assured that what he had promised, he was also able to perform.
і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.
22 Therefore it also was “credited to him for righteousness.”
Тим же й полічено йому за праведність.
23 Now it was not written that it was accounted to him for his sake alone,
Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,
24 but for our sake also, to whom it will be accounted, who believe in him who raised Jesus our Lord from the dead,
а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
25 who was delivered up for our trespasses, and was raised for our justification.
котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.
