Romans 11
1 I ask then, did God reject his people? May it never be! For I also am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin.
Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.
2 God didn’t reject his people, whom he foreknew. Or don’t you know what the Scripture says about Elijah? How he pleads with God against Israel:
Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:
3 “Lord, they have killed your prophets. They have broken down your altars. I am left alone, and they seek my life.”
Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4 But how does God answer him? “I have reserved for myself seven thousand men who have not bowed the knee to Baal.”
Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5 Even so too at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.
6 And if by grace, then it is no longer of works; otherwise grace is no longer grace. But if it is of works, it is no longer grace; otherwise work is no longer work.
Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7 What then? That which Israel seeks for, that he didn’t obtain, but the chosen ones obtained it, and the rest were hardened.
Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8 According as it is written, “God gave them a spirit of stupor, eyes that they should not see, and ears that they should not hear, to this very day.”
(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9 David says, “Let their table be made a snare, a trap, a stumbling block, and a retribution to them.
І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10 Let their eyes be darkened, that they may not see. Always keep their backs bent.”
Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11 I ask then, did they stumble that they might fall? May it never be! But by their fall salvation has come to the Gentiles, to provoke them to jealousy.
Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12 Now if their fall is the riches of the world, and their loss the riches of the Gentiles, how much more their fullness!
Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13 For I speak to you who are Gentiles. Since then as I am an apostle to Gentiles, I glorify my ministry,
Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14 if by any means I may provoke to jealousy those who are my flesh, and may save some of them.
чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15 For if the rejection of them is the reconciling of the world, what would their acceptance be, but life from the dead?
Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16 If the first fruit is holy, so is the lump. If the root is holy, so are the branches.
Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17 But if some of the branches were broken off, and you, being a wild olive, were grafted in among them and became partaker with them of the root and of the richness of the olive tree,
Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18 don’t boast over the branches. But if you boast, remember that it is not you who support the root, but the root supports you.
то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19 You will say then, “Branches were broken off, that I might be grafted in.”
Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20 True; by their unbelief they were broken off, and you stand by your faith. Don’t be conceited, but fear;
Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21 for if God didn’t spare the natural branches, neither will he spare you.
Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22 See then the goodness and severity of God. Toward those who fell, severity; but toward you, goodness, if you continue in his goodness; otherwise you also will be cut off.
Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23 They also, if they don’t continue in their unbelief, will be grafted in, for God is able to graft them in again.
І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.
24 For if you were cut out of that which is by nature a wild olive tree, and were grafted contrary to nature into a good olive tree, how much more will these, which are the natural branches, be grafted into their own olive tree?
Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.
25 For I don’t desire you to be ignorant, brothers, of this mystery, so that you won’t be wise in your own conceits, that a partial hardening has happened to Israel, until the fullness of the Gentiles has come in,
Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26 and so all Israel will be saved. Even as it is written, “There will come out of Zion the Deliverer, and he will turn away ungodliness from Jacob.
І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;
27 This is my covenant with them, when I will take away their sins.”
і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28 Concerning the Good News, they are enemies for your sake. But concerning the election, they are beloved for the fathers’ sake.
По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29 For the gifts and the calling of God are irrevocable.
Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30 For as you in time past were disobedient to God, but now have obtained mercy by their disobedience,
Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31 even so these also have now been disobedient, that by the mercy shown to you they may also obtain mercy.
так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. (eleēsē g1653)
33 Oh the depth of the riches both of the wisdom and the knowledge of God! How unsearchable are his judgments, and his ways past tracing out!
О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!
34 “For who has known the mind of the Lord? Or who has been his counselor?”
Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
35 “Or who has first given to him, and it will be repaid to him again?”
або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
