Mark 14
1 It was now two days before the Passover and the Feast of Unleavened Bread, and the chief priests and the scribes sought how they might seize him by deception and kill him.
Через два дні була Пасха та свято Опрісноків. Первосвященники та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Ісуса.
2 For they said, “Not during the feast, because there might be a riot among the people.”
Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося якогось заворушення в народі».
3 While he was at Bethany, in the house of Simon the leper, as he sat at the table, a woman came having an alabaster jar of ointment of pure nard—very costly. She broke the jar and poured it over his head.
[Ісус] був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. Коли Він сидів за столом, прийшла одна жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим чистим нардовим миром. Вона розбила алебастровий глечик і вилила миро на голову Ісуса.
4 But there were some who were indignant among themselves, saying, “Why has this ointment been wasted?
Однак деякі з обуренням [говорили] між собою: ―Навіщо така трата мира?
5 For this might have been sold for more than three hundred denarii and given to the poor.” So they grumbled against her.
Це миро можна було продати більше, ніж за триста динаріїв, та роздати бідним. І докоряли їй.
6 But Jesus said, “Leave her alone. Why do you trouble her? She has done a good work for me.
Але Ісус сказав: ―Залишіть її, чому ви докоряєте їй? Вона зробила добре діло для Мене.
7 For you always have the poor with you, and whenever you want to, you can do them good; but you will not always have me.
Бідних ви завжди маєте з собоюі, коли схочете, можете їм допомогти, а Мене не завжди матимете.
8 She has done what she could. She has anointed my body beforehand for the burying.
Вона зробила, що змогла. Помазала миром Моє тіло, щоб приготувати до поховання.
9 Most certainly I tell you, wherever this Good News may be preached throughout the whole world, that which this woman has done will also be spoken of for a memorial of her.”
Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї.
10 Judas Iscariot, who was one of the twelve, went away to the chief priests, that he might deliver him to them.
Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати їм Ісуса.
11 They, when they heard it, were glad, and promised to give him money. He sought how he might conveniently deliver him.
Почувши про це, вони зраділи та обіцяли дати Йому грошей. І [відтоді] він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
12 On the first day of unleavened bread, when they sacrificed the Passover, his disciples asked him, “Where do you want us to go and prepare that you may eat the Passover?”
У перший день свята Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми пішли та приготували Тобі спожити Пасху?
13 He sent two of his disciples and said to them, “Go into the city, and there a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him,
Він надіслав двох учнів і сказав їм: ―Ідіть у місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним.
14 and wherever he enters in, tell the master of the house, ‘The Teacher says, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
Куди він увійде, скажіть господареві дому: «Учитель питає: „Де Моя кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»
15 He will himself show you a large upper room furnished and ready. Get ready for us there.”
І він покаже вам нагорі велику прибрану й готову кімнату – там і приготуйте для нас.
16 His disciples went out, and came into the city, and found things as he had said to them, and they prepared the Passover.
Учні пішли й, прийшовши в місто, знайшли все саме так, як казав їм [Ісус], та приготували там Пасху.
17 When it was evening he came with the twelve.
Коли настав вечір, Він прийшов разом із дванадцятьма.
18 As they sat and were eating, Jesus said, “Most certainly I tell you, one of you will betray me—he who eats with me.”
А як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: ―Істинно кажу вам: один із вас, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
19 They began to be sorrowful, and to ask him one by one, “Surely not I?” And another said, “Surely not I?”
Вони засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я?
20 He answered them, “It is one of the twelve, he who dips with me in the dish.
Він сказав їм: ―Один із дванадцятьох, той, хто вмочає [хліб] разом зі Мною в миску.
21 For the Son of Man goes as it is written about him, but woe to that man by whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”
Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись.
22 As they were eating, Jesus took bread, and when he had blessed it, he broke it and gave to them, and said, “Take, eat. This is my body.”
Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, благословив його, розламав та дав їм, кажучи: «Візьміть, це є тіло Моє».
23 He took the cup, and when he had given thanks, he gave to them. They all drank of it.
Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, і пили з неї всі.
24 He said to them, “This is my blood of the new covenant, which is poured out for many.
Він сказав їм: «Це кров Моя, [кров] Нового Завіту, яка проливається за багатьох.
25 Most certainly I tell you, I will no more drink of the fruit of the vine until that day when I drink it anew in God’s Kingdom.”
Істинно кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому».
26 When they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.
27 Jesus said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep will be scattered.’
Тоді Ісус сказав [учням]: ―Усі ви відмовитесь [від Мене], бо написано: «Уражу пастиря – і вівці розсіються».
28 However, after I am raised up, I will go before you into Galilee.”
Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось.
29 But Peter said to him, “Although all will be offended, yet I will not.”
Петро сказав Йому: ―Навіть якщо всі зречуться, я – ніколи.
30 Jesus said to him, “Most certainly I tell you that you today, even this night, before the rooster crows twice, you will deny me three times.”
Ісус сказав йому: ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене.
31 But he spoke all the more, “If I must die with you, I will not deny you.” They all said the same thing.
Але Петро ще сильніше наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі сказали так само.
32 They came to a place which was named Gethsemane. He said to his disciples, “Sit here while I pray.”
Потім вони прийшли до місця, яке називається Гефсиманія, і [Ісус] сказав Своїм учням: ―Посидьте тут, поки Я помолюся.
33 He took with him Peter, James, and John, and began to be greatly troubled and distressed.
Він узяв з Собою Петра, Якова та Івана й почав сумувати та тривожитись.
34 He said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch.”
Він сказав їм: ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте.
35 He went forward a little, and fell on the ground, and prayed that if it were possible, the hour might pass away from him.
І, відійшовши трохи далі, упав на землю та молився, щоб, якщо можливо, ця година обминула Його.
36 He said, “Abba, Father, all things are possible to you. Please remove this cup from me. However, not what I desire, but what you desire.”
Він казав: «Авва! Отче! Для Тебе все можливо! Нехай ця чаша обмине Мене. Але нехай буде не як Я хочу, а як Ти».
37 He came and found them sleeping, and said to Peter, “Simon, are you sleeping? Couldn’t you watch one hour?
Повернувшись, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові: ―Симоне, ти спиш? Чи не міг ти однієї години пильнувати?
38 Watch and pray, that you may not enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу! Бо дух бадьорий, а тіло немічне.
39 Again he went away and prayed, saying the same words.
І знов відійшов та молився, кажучи ті ж слова.
40 Again he returned and found them sleeping, for their eyes were very heavy; and they didn’t know what to answer him.
Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. Вони не знали, що відповісти Йому.
41 He came the third time and said to them, “Sleep on now, and take your rest. It is enough. The hour has come. Behold, the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
Коли прийшов утретє, сказав їм: ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить, ось прийшла година, і Син Людський віддається в руки грішників.
42 Arise! Let’s get going. Behold, he who betrays me is at hand.”
Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник.
43 Immediately, while he was still speaking, Judas, one of the twelve, came—and with him a multitude with swords and clubs, from the chief priests, the scribes, and the elders.
І відразу, коли Він ще говорив, підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним натовп із мечами та киями – від первосвященників, книжників та старійшин.
44 Now he who betrayed him had given them a sign, saying, “Whomever I will kiss, that is he. Seize him, and lead him away safely.”
Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його й візьміть під варту!»
45 When he had come, immediately he came to him and said, “Rabbi! Rabbi!” and kissed him.
Наблизившись, він відразу підійшов до Ісуса й сказав: «Равві!» – і поцілував Його.
46 They laid their hands on him and seized him.
Тоді вони наклали на Нього руки та заарештували Його.
47 But a certain one of those who stood by drew his sword and struck the servant of the high priest, and cut off his ear.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо.
48 Jesus answered them, “Have you come out, as against a robber, with swords and clubs to seize me?
Потім Ісус звернувся до них: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене.
49 I was daily with you in the temple teaching, and you didn’t arrest me. But this is so that the Scriptures might be fulfilled.”
Щодня Я був із вами, навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене. Але це сталося, щоб збулося Писання».
50 They all left him, and fled.
І всі, залишивши Його, втекли.
51 A certain young man followed him, having a linen cloth thrown around himself over his naked body. The young men grabbed him,
Один юнак слідував за Ним, обгорнувшись у покривало на голе тіло. Вони схопили його,
52 but he left the linen cloth and fled from them naked.
але він, залишивши покривало, утік голий.
53 They led Jesus away to the high priest. All the chief priests, the elders, and the scribes came together with him.
Ісуса повели до первосвященника, де зібралися всі первосвященники, книжники та старійшини.
54 Peter had followed him from a distance, until he came into the court of the high priest. He was sitting with the officers, and warming himself in the light of the fire.
Петро ж ішов за Ісусом на відстані аж у двір первосвященника, сів разом зі слугами та грівся біля вогню.
55 Now the chief priests and the whole council sought witnesses against Jesus to put him to death, and found none.
Первосвященники й весь Синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб вбити Його, але не знаходили.
56 For many gave false testimony against him, and their testimony didn’t agree with each other.
Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але їхні свідчення не збігалися.
57 Some stood up and gave false testimony against him, saying,
Деякі піднялися та неправдиво свідчили проти Нього, кажучи:
58 “We heard him say, ‘I will destroy this temple that is made with hands, and in three days I will build another made without hands.’”
―Ми чули, як Він казав: «Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні Я збудую інший, нерукотворний».
59 Even so, their testimony didn’t agree.
Але і в цьому їхнє свідчення не підтвердилося.
60 The high priest stood up in the middle, and asked Jesus, “Have you no answer? What is it which these testify against you?”
Тоді первосвященник, піднявшись, став на середину й запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
61 But he stayed quiet, and answered nothing. Again the high priest asked him, “Are you the Christ, the Son of the Blessed?”
Але Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник запитав Його знову: ―Ти – Христос, Син Благословенного?
62 Jesus said, “I am. You will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming with the clouds of the sky.”
Ісус відповів: ―Я є. І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних!
63 The high priest tore his clothes and said, “What further need have we of witnesses?
Тоді первосвященник роздер свій одяг та сказав: ―Навіщо нам потрібні свідки?
64 You have heard the blasphemy! What do you think?” They all condemned him to be worthy of death.
Ви чули богохульство! Що скажете? І всі вони вирішили, що Він заслуговує на смерть.
65 Some began to spit on him, and to cover his face, and to beat him with fists, and to tell him, “Prophesy!” The officers struck him with the palms of their hands.
Деякі почали плювати на Нього, закривали Йому обличчя та били кулаками, кажучи: «Пророкуй!» І слуги теж били Його в обличчя.
66 As Peter was in the courtyard below, one of the maids of the high priest came,
У той час Петро був внизу, у дворі; туди підійшла й одна зі служниць первосвященника.
67 and seeing Peter warming himself, she looked at him and said, “You were also with the Nazarene, Jesus!”
Коли вона побачила Петра, який грівся біля вогню, придивилася до нього й сказала: ―І ти був з Ісусом із Назарета.
68 But he denied it, saying, “I neither know nor understand what you are saying.” He went out on the porch, and the rooster crowed.
Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю й не розумію, про що ти говориш. Він вийшов геть на переддвер’я. І тоді заспівав півень.
69 The maid saw him and began again to tell those who stood by, “This is one of them.”
Служниця знов побачила його й почала казати всім присутнім: ―Цей чоловік – один із них!
70 But he again denied it. After a little while again those who stood by said to Peter, “You truly are one of them, for you are a Galilean, and your speech shows it.”
Але він знову заперечив цьому. Трохи пізніше ті, що були присутні там, сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо ти галілеянин!
71 But he began to curse and to swear, “I don’t know this man of whom you speak!”
Але він почав клястися та присягати кажучи: ―Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!
72 The rooster crowed the second time. Peter remembered the words that Jesus said to him, “Before the rooster crows twice, you will deny me three times.” When he thought about that, he wept.
І одразу заспівав півень удруге. Тоді Петро згадав слова Ісуса: «Перед тим, як двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». І, згадавши, він гірко заплакав.
