Luke 24
1 But on the first day of the week, at early dawn, they and some others came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
2 They found the stone rolled away from the tomb.
І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
3 They entered in, and didn’t find the Lord Jesus’ body.
Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 While they were greatly perplexed about this, behold, two men stood by them in dazzling clothing.
І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
5 Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. The men said to them, “Why do you seek the living among the dead?
Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
6 He isn’t here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
7 saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men and be crucified, and the third day rise again?”
„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
8 They remembered his words,
І вони пригадали собі слова [Ісуса].
9 returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to all the rest.
Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
10 Now they were Mary Magdalene, Joanna, and Mary the mother of James. The other women with them told these things to the apostles.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
11 These words seemed to them to be nonsense, and they didn’t believe them.
Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
12 But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen lying by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
13 Behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was sixty stadia from Jerusalem.
Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
14 They talked with each other about all of these things which had happened.
[Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
15 While they talked and questioned together, Jesus himself came near, and went with them.
А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
16 But their eyes were kept from recognizing him.
Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
17 He said to them, “What are you talking about as you walk, and are sad?”
[Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
18 One of them, named Cleopas, answered him, “Are you the only stranger in Jerusalem who doesn’t know the things which have happened there in these days?”
і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
19 He said to them, “What things?” They said to him, “The things concerning Jesus the Nazarene, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
20 and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21 But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
22 Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
23 and when they didn’t find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
24 Some of us went to the tomb and found it just like the women had said, but they didn’t see him.”
Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
25 He said to them, “Foolish people, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!
Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
26 Didn’t the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?”
Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
27 Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
28 They came near to the village where they were going, and he acted like he would go further.
Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
29 They urged him, saying, “Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over.” He went in to stay with them.
Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
30 When he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave it to them.
Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
31 Their eyes were opened and they recognized him; then he vanished out of their sight.
Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 They said to one another, “Weren’t our hearts burning within us while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?”
І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
33 They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”
які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
35 They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
36 As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, “Peace be to you.”
Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
37 But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 He said to them, “Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
39 See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit doesn’t have flesh and bones, as you see that I have.”
Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
40 When he had said this, he showed them his hands and his feet.
Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
41 While they still didn’t believe for joy, and wondered, he said to them, “Do you have anything here to eat?”
Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
42 They gave him a piece of a broiled fish and some honeycomb.
Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
43 He took them, and ate in front of them.
Він узяв та їв перед ними.
44 He said to them, “This is what I told you while I was still with you, that all things which are written in the law of Moses, the prophets, and the psalms concerning me must be fulfilled.”
Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
45 Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
46 He said to them, “Thus it is written, and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
47 and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
48 You are witnesses of these things.
Ви свідки цьому.
49 Behold, I send out the promise of my Father on you. But wait in the city of Jerusalem until you are clothed with power from on high.”
І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
50 He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.
Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
51 While he blessed them, he withdrew from them and was carried up into heaven.
Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
52 They worshiped him and returned to Jerusalem with great joy,
Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
53 and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
