Luke 22
1 Now the feast of unleavened bread, which is called the Passover, was approaching.
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 The chief priests and the scribes sought how they might put him to death, for they feared the people.
Первосвященники та книжники шукали, як убити [Ісуса], але боялися народу.
3 Satan entered into Judas, who was also called Iscariot, who was counted with the twelve.
Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
4 He went away and talked with the chief priests and captains about how he might deliver him to them.
Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм [Ісуса].
5 They were glad, and agreed to give him money.
Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
6 He consented and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the multitude.
Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
7 The day of unleavened bread came, on which the Passover must be sacrificed.
Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
8 Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare the Passover for us, that we may eat.”
І надіслав [Ісус] Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.
9 They said to him, “Where do you want us to prepare?”
Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10 He said to them, “Behold, when you have entered into the city, a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him into the house which he enters.
Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,
11 Tell the master of the house, ‘The Teacher says to you, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»
12 He will show you a large, furnished upper room. Make preparations there.”
Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.
13 They went, found things as Jesus had told them, and they prepared the Passover.
Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм [Ісус], та приготували там Пасху.
14 When the hour had come, he sat down with the twelve apostles.
Коли настав час, [Ісус] з апостолами сіли за стіл.
15 He said to them, “I have earnestly desired to eat this Passover with you before I suffer,
Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.
16 for I tell you, I will no longer by any means eat of it until it is fulfilled in God’s Kingdom.”
Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».
17 He received a cup, and when he had given thanks, he said, “Take this and share it among yourselves,
І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.
18 for I tell you, I will not drink at all again from the fruit of the vine, until God’s Kingdom comes.”
Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».
19 He took bread, and when he had given thanks, he broke and gave it to them, saying, “This is my body which is given for you. Do this in memory of me.”
Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».
20 Likewise, he took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood, which is poured out for you.
Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.
21 But behold, the hand of him who betrays me is with me on the table.
Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.
22 The Son of Man indeed goes as it has been determined, but woe to that man through whom he is betrayed!”
Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».
23 They began to question among themselves which of them it was who would do this thing.
Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
24 A dispute also arose among them, which of them was considered to be greatest.
Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
25 He said to them, “The kings of the nations lord it over them, and those who have authority over them are called ‘benefactors.’
[Ісус] же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.
26 But not so with you. Rather, the one who is greater among you, let him become as the younger, and one who is governing, as one who serves.
Але ви не [будьте] такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, [нехай буде] як слуга.
27 For who is greater, one who sits at the table, or one who serves? Isn’t it he who sits at the table? But I am among you as one who serves.
Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.
28 “But you are those who have continued with me in my trials.
Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.
29 I confer on you a kingdom, even as my Father conferred on me,
І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,
30 that you may eat and drink at my table in my Kingdom. You will sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 The Lord said, “Simon, Simon, behold, Satan asked to have all of you, that he might sift you as wheat,
Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.
32 but I prayed for you, that your faith wouldn’t fail. You, when once you have turned again, establish your brothers.”
Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.
33 He said to him, “Lord, I am ready to go with you both to prison and to death!”
Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.
34 He said, “I tell you, Peter, the rooster will by no means crow today until you deny that you know me three times.”
Але [Ісус] відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35 He said to them, “When I sent you out without purse, bag, and sandals, did you lack anything?” They said, “Nothing.”
Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.
36 Then he said to them, “But now, whoever has a purse, let him take it, and likewise a bag. Whoever has none, let him sell his cloak, and buy a sword.
―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.
37 For I tell you that this which is written must still be fulfilled in me: ‘He was counted with transgressors.’ For that which concerns me is being fulfilled.”
Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців». Бо все, що про Мене записано, збувається.
38 They said, “Lord, behold, here are two swords.” He said to them, “That is enough.”
Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
39 He came out and went, as his custom was, to the Mount of Olives. His disciples also followed him.
[Ісус], за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
40 When he was at the place, he said to them, “Pray that you don’t enter into temptation.”
Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!
41 He was withdrawn from them about a stone’s throw, and he knelt down and prayed,
А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
42 saying, “Father, if you are willing, remove this cup from me. Nevertheless, not my will, but yours, be done.”
кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».
43 An angel from heaven appeared to him, strengthening him.
Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.
44 Being in agony, he prayed more earnestly. His sweat became like great drops of blood falling down on the ground.
В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
45 When he rose up from his prayer, he came to the disciples and found them sleeping because of grief,
Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, [виснажені] смутком.
46 and said to them, “Why do you sleep? Rise and pray that you may not enter into temptation.”
Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 While he was still speaking, a crowd appeared. He who was called Judas, one of the twelve, was leading them. He came near to Jesus to kiss him.
Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
48 But Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of Man with a kiss?”
Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?
49 When those who were around him saw what was about to happen, they said to him, “Lord, shall we strike with the sword?”
Коли ті, що були з [Ісусом], побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 A certain one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
І один із них [мечем] ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
51 But Jesus answered, “Let me at least do this”—and he touched his ear and healed him.
Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
52 Jesus said to the chief priests, captains of the temple, and elders, who had come against him, “Have you come out as against a robber, with swords and clubs?
Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли [проти Мене], як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.
53 When I was with you in the temple daily, you didn’t stretch out your hands against me. But this is your hour, and the power of darkness.”
Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
54 They seized him and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed from a distance.
Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
55 When they had kindled a fire in the middle of the courtyard and had sat down together, Peter sat among them.
Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
56 A certain servant girl saw him as he sat in the light, and looking intently at him, said, “This man also was with him.”
Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!
57 He denied Jesus, saying, “Woman, I don’t know him.”
Але [Петро] заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!
58 After a little while someone else saw him and said, “You also are one of them!” But Peter answered, “Man, I am not!”
Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!
59 After about one hour passed, another confidently affirmed, saying, “Truly this man also was with him, for he is a Galilean!”
Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60 But Peter said, “Man, I don’t know what you are talking about!” Immediately, while he was still speaking, a rooster crowed.
Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
61 The Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the Lord’s word, how he said to him, “Before the rooster crows you will deny me three times.”
Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
62 He went out, and wept bitterly.
І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
63 The men who held Jesus mocked him and beat him.
Люди, які охороняли [Ісуса], почали насміхатися з Нього та бити Його.
64 Having blindfolded him, they struck him on the face and asked him, “Prophesy! Who is the one who struck you?”
Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
65 They spoke many other things against him, insulting him.
І багато інших богохульств казали проти Нього.
66 As soon as it was day, the assembly of the elders of the people were gathered together, both chief priests and scribes, and they led him away into their council, saying,
На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
67 “If you are the Christ, tell us.” But he said to them, “If I tell you, you won’t believe,
Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! [Ісус] відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.
68 and if I ask, you will in no way answer me or let me go.
І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.
69 From now on, the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.
70 They all said, “Are you then the Son of God?” He said to them, “You say it, because I am.”
Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? [Ісус] відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!
71 They said, “Why do we need any more witness? For we ourselves have heard from his own mouth!”
Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!
