Luke 19
1 He entered and was passing through Jericho.
І вийшовши проходив через Єрихон.
2 There was a man named Zacchaeus. He was a chief tax collector, and he was rich.
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 He was trying to see who Jesus was, and couldn’t because of the crowd, because he was short.
бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
4 He ran on ahead and climbed up into a sycamore tree to see him, for he was going to pass that way.
побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
5 When Jesus came to the place, he looked up and saw him, and said to him, “Zacchaeus, hurry and come down, for today I must stay at your house.”
як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
6 He hurried, came down, and received him joyfully.
І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
7 When they saw it, they all murmured, saying, “He has gone in to lodge with a man who is a sinner.”
І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 Zacchaeus stood and said to the Lord, “Behold, Lord, half of my goods I give to the poor. If I have wrongfully exacted anything of anyone, I restore four times as much.”
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Jesus said to him, “Today, salvation has come to this house, because he also is a son of Abraham.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 For the Son of Man came to seek and to save that which was lost.”
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 As they heard these things, he went on and told a parable, because he was near Jerusalem, and they supposed that God’s Kingdom would be revealed immediately.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 He said therefore, “A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom and to return.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 He called ten servants of his and gave them ten mina coins, and told them, ‘Conduct business until I come.’
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 But his citizens hated him, and sent an envoy after him, saying, ‘We don’t want this man to reign over us.’
Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
15 “When he had come back again, having received the kingdom, he commanded these servants, to whom he had given the money, to be called to him, that he might know what they had gained by conducting business.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 The first came before him, saying, ‘Lord, your mina has made ten more minas.’
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 “He said to him, ‘Well done, you good servant! Because you were found faithful with very little, you shall have authority over ten cities.’
І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 “The second came, saying, ‘Your mina, Lord, has made five minas.’
І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 “So he said to him, ‘And you are to be over five cities.’
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 Another came, saying, ‘Lord, behold, your mina, which I kept laid away in a handkerchief,
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 for I feared you, because you are an exacting man. You take up that which you didn’t lay down, and reap that which you didn’t sow.’
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
22 “He said to him, ‘Out of your own mouth I will judge you, you wicked servant! You knew that I am an exacting man, taking up that which I didn’t lay down and reaping that which I didn’t sow.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 Then why didn’t you deposit my money in the bank, and at my coming, I might have earned interest on it?’
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
24 He said to those who stood by, ‘Take the mina away from him and give it to him who has the ten minas.’
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 “They said to him, ‘Lord, he has ten minas!’
І казали йому: Пане, має десять мин.
26 ‘For I tell you that to everyone who has, will more be given; but from him who doesn’t have, even that which he has will be taken away from him.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
27 But bring those enemies of mine who didn’t want me to reign over them here, and kill them before me.’”
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 Having said these things, he went on ahead, going up to Jerusalem.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 When he came near to Bethsphage and Bethany, at the mountain that is called Olivet, he sent two of his disciples,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 saying, “Go your way into the village on the other side, in which, as you enter, you will find a colt tied, which no man has ever sat upon. Untie it and bring it.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
31 If anyone asks you, ‘Why are you untying it?’ say to him: ‘The Lord needs it.’”
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 Those who were sent went away and found things just as he had told them.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 As they were untying the colt, its owners said to them, “Why are you untying the colt?”
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 They said, “The Lord needs it.”
Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 Then they brought it to Jesus. They threw their cloaks on the colt and sat Jesus on them.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 As he went, they spread their cloaks on the road.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
37 As he was now getting near, at the descent of the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works which they had seen,
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 saying, “Blessed is the King who comes in the name of the Lord! Peace in heaven, and glory in the highest!”
говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 Some of the Pharisees from the multitude said to him, “Teacher, rebuke your disciples!”
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 He answered them, “I tell you that if these were silent, the stones would cry out.”
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 When he came near, he saw the city and wept over it,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 saying, “If you, even you, had known today the things which belong to your peace! But now, they are hidden from your eyes.
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 For the days will come on you when your enemies will throw up a barricade against you, surround you, hem you in on every side,
Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 and will dash you and your children within you to the ground. They will not leave in you one stone on another, because you didn’t know the time of your visitation.”
І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 He entered into the temple and began to drive out those who bought and sold in it,
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 saying to them, “It is written, ‘My house is a house of prayer,’ but you have made it a ‘den of robbers’!”
глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 He was teaching daily in the temple, but the chief priests, the scribes, and the leading men among the people sought to destroy him.
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 They couldn’t find what they might do, for all the people hung on to every word that he said.
І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
