Hebrews 3
1 Therefore, holy brothers, partakers of a heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our confession: Jesus,
Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
2 who was faithful to him who appointed him, as also Moses was in all his house.
Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому [Божому] домі.
3 For he has been counted worthy of more glory than Moses, because he who built the house has more honor than the house.
Але [Ісус] гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
4 For every house is built by someone; but he who built all things is God.
Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
5 Moses indeed was faithful in all his house as a servant, for a testimony of those things which were afterward to be spoken,
Мойсей був вірним слугою в усьому домі [Божому], щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
6 but Christ is faithful as a Son over his house. We are his house, if we hold fast our confidence and the glorying of our hope firm to the end.
А Христос – [вірний] Син над домом [Божим]. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
7 Therefore, even as the Holy Spirit says, “Today if you will hear his voice,
Отже, як каже Святий Дух: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 don’t harden your hearts as in the rebellion, in the day of the trial in the wilderness,
не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання, у день випробування в пустелі,
9 where your fathers tested me and tried me, and saw my deeds for forty years.
де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене, хоча й бачили Мої діла
10 Therefore I was displeased with that generation, and said, ‘They always err in their heart, but they didn’t know my ways.’
сорок років. Тоді Я обурився на цей рід і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем, не знають шляхів Моїх.
11 As I swore in my wrath, ‘They will not enter into my rest.’”
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!“».
12 Beware, brothers, lest perhaps there might be in any one of you an evil heart of unbelief, in falling away from the living God;
Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
13 but exhort one another day by day, so long as it is called “today”, lest any one of you be hardened by the deceitfulness of sin.
Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
14 For we have become partakers of Christ, if we hold the beginning of our confidence firm to the end,
Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця [нашу] первісну надію.
15 while it is said, “Today if you will hear his voice, don’t harden your hearts, as in the rebellion.”
Як сказано: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання».
16 For who, when they heard, rebelled? Wasn’t it all those who came out of Egypt led by Moses?
Бо ким були ті, що, почувши [голос Божий], збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 With whom was he displeased forty years? Wasn’t it with those who sinned, whose bodies fell in the wilderness?
А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
18 To whom did he swear that they wouldn’t enter into his rest, but to those who were disobedient?
І кому [Бог] поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
19 We see that they weren’t able to enter in because of unbelief.
Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
